Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Види, загальні та спеціальні правила провадження у справах, що виникають з публічних правовідносин |
||
З урахуванням того, що більшість судових розглядів за участю політично активних громадян розглядаються в судах загальної юрисдикції в порядку, встановленому для розгляду справ, що випливають з публічних правовідносин, за доцільне більш докладно розкрити питання виробництва по справах, що випливають з публічних правовідносин. Статтею 245 ЦПК закріплюється перелік справ, що виникають з адміністративних правовідносин. Суд розглядає справи, що виникають з публічних правовідносин: - за заявами громадян, організацій, прокурора про оскарження нормативних правових актів повністю або в частині, якщо розгляд цих заяв не віднесено федеральним законом до компетенції інших судів; - за заявами про оскарження рішень і дій (бездіяльності) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, державних і муніципальних службовців; - за заявами про захист виборчих прав або права на участь у референдумі громадян Російської Федерації; - інші справи, що виникають з публічних правовідносин і віднесені федеральним законом до ведення суду. Відповідно до статті 246 ЦПК, що регламентує порядок розгляду і вирішення справ, що виникають з публічних правовідносин, такі справи розглядаються і вирішуються суддею одноособово, а у випадках, передбачених федеральним законом, колегіально за загальними правилами позовного провадження з особливостями, встановленими главами 23-26 ЦПК і іншими федеральними законами. Під загальними правилами розуміються насамперед принципи цивільного процесуального права, письмова форма звернення до суду (стаття 131 ЦПК), порядок підготовки справи до судового розгляду (глава 14 ЦПК), порядок проведення судового розгляду, форма судового рішення та інші питання, регламентовані підрозділом II ЦПК. Спеціальних правил, що визначаються властивістю публічності цих справ, досить багато. Спеціальні правила, що відрізняють цей вид судочинства від позовного та стосуються всіх справ, що виникають з публічних правовідносин, сформульовані в першу чергу в статтях 246-250 ЦПК. Цивільні справи, що виникають з публічних правовідносин, розглядаються і вирішуються суддею одноособово, а у випадках, передбачених федеральним законом, - колегіально (наприклад, згідно з пунктом 6 статті 31 Федерального закону від 12 червня 2002 р. № 67-ФЗ «Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації »заяву про розформування виборчої комісії, комісії референдуму розглядається судом колегіально). По справах, що виникають з публічних правовідносин, не допускається заочне виробництво та винесення заочного рішення. У позовній виробництві суд пов'язаний формулою позову: він розглядає справу за вимогами і підстав, зазначених позивачем. У частині 3 статті 246 ЦПК закріплено норму іншого змісту. При розгляді та вирішенні справ, що випливають з публічних правовідносин, суду дано великі повноваження для перевірки законності дій органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб. З метою об'єктивності та всебічності розгляду зазначеної категорії справ ЦПК встановлює, що по цих справах суд не зв'язаний підставами, доводами заявлених вимог і розглядає справи, керуючись принципом законності. Згідно зі статтею 249 ЦПК обов'язки по доведенню обставин, що стали підставою для прийняття нормативного правового акта, його законності, а також законності оспорюваних рішень, дій (бездіяльності) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, державних і муніципальних службовців покладаються на орган, який прийняв нормативний правовий акт, органи та осіб, які взяли оспорювані рішення або вчинили оскаржувані дії (бездіяльність). При розгляді та вирішенні справ, що виникають з публічних правовідносин, суд може витребувати докази за своєю ініціативою з метою правильного вирішення справи. При цьому посадові особи, які не виконують вимог суду про надання доказів, піддаються штрафу в розмірі до десяти встановлених федеральним законом мінімальних розмірів оплати праці. Відповідно до статті 250 ЦПК після набрання законної сили рішенням суду по справі, що виникає з публічних правовідносин, особи, що у справі, а також інші особи не можуть заявляти в суді ті ж вимоги і по тих самих підстав. Зазначеною статтею ЦПК не встановлюється момент вступу рішення суду в силу, у зв'язку з чим можна зробити висновок, що рішення суду у справах, що виникають з публічних правовідносин, набирає законної сили за загальними правилами, закріпленим частиною 1 статті 209 ЦПК, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження зазначеного рішення, якщо воно не було оскаржене. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|