Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Стратегічне взаємодія |
||
Коли число тих, кому вигідно надання колективного блага, невелика, у кожної сторони є стимул діяти стратегічно і вести переговори. Наприклад, одна сторона може сказати іншій: «Я зроблю свій внесок (або заплачу частина вартості будь-якого кількістю-ства блага), якщо ти зробиш точно так само». Коли потенційний користувач колективного блага знає, що інший розділить з ним витрати на надання цього блага, це знижує вартість кожної одиниці зазначеного блага для кожної зі сторін і підви-щує вірогідність того, що якась кількість блага буде переді-ставлено. Коли дві сторони, які домовилися про спільні расхо-дах, кажуть, що вони готові платити, якщо заплатить інший, третя сторона виявить, що цінність внеску стала ще більше. Сумісних-ве участь у витратах не тільки підвищує ймовірність переді-уявлення якоїсь кількості колективного блага, але і веде до надання більшого його кількості. Зазвичай, коли число потенційних споживачів колективного блага невелика, на інтереси кожного істотно воздей-ствует факт участі (або неучасті) інших у спільних витратах. Уявіть, що члени групи надають оптимальне з позицій групи кількість, а тепер подивіться, що буде, якщо хтось перестане робити внески. У групі з п'яти сімей, кожна з кото-яких однаково цінує благо, якщо один перестане робити внески, то витрати інших істотно виростуть. Збільшення витрат для кожного буде помітним, так що кожна з решти чотирьох сімей помітить, що п'ятий має намір «прокотитися» за їх рахунок. Якщо ж він цього не зробить, інші члени можуть відмовити безбілетників у доступі до колективного блага чи максимально обмежити його в цьому, щоб спонукати його до участі в загальних рас-ходах. У досить малих групах завжди можна бути впевненим, що є сенс продовжувати переговори, поки не буде осуществле-но взаємовигідне колективна дія. Справа в тому, що внесок кожного учасника досить помітний в загальній касі і важливий для інших, тому у них є стимул продовжувати торг. Хоча нель-зя бути впевненим, що малі групи досягнуть успіху в забезпеченні себе колективним благом, добровільне поведінку і перегово-ри часто призводять до успіху. Якщо не вважати вельми специфічні-чеського випадку, яким ми займаємося далі, результат, при якому колективне благо не надається, не може бути точкою стійкої рівноваги: оскільки у кожного з учасників залишається стимул до торгу з іншими і до продовження переговорів доти, поки не буде досягнутий виграш від колективної дії, результат, при якому благо не надається, чи не є-ється рівноважним. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|