Головна |
« Попередня | Наступна » | |
7.5. Розширення меж висновків, зроблених у відношенні часткового ринку |
||
У ході часткового попереднього аналізу були зроблені деякі висновки: 1) про наявність і стабільності нормального стану діє в умовах дефіцитної економіки часткового ринку; 2) про механізми, що орієнтують моментальне фактичний стан ринку на нормальний стан; 3) про стійкі зрушеннях нормального стану. Всі ці висновки були підтверджені простою моделлю, описаною в розділі 7.2. Видається, що вони справедливі і для більш широкої сфери, наприклад застосовні до часткового ринку дефіцитної економіки при менш жорстких обмеженнях. 1. Наведені висновки справедливі не тільки для стагнуючої, а й для економіки, що розвивається, для чого необхідно змінити критерії нормального стану. Слід ввести показники, незалежні від обсягу обороту відповідного сектора економіки, від числа постачальників і споживачів і т. д. Положення споживачів, наприклад, можна характеризувати наступними показниками: частка товарів, придбаних в якості вимушеної заміни, в загальному обсязі закупівель; частка очікують у черзі споживачів у їх загальній чисельності і т. д. Ці дані зводяться до відсотковими показниками. Назвемо їх відносними 44, на противагу абсолютними показниками обсягу вимушених замін або числа очікують у черзі. За допомогою відносних показників можна зіставляти один і той же ринок в два різних моменту часу навіть у тому випадку, якщо за цей період абсолютні характеристики змінилися (наприклад, збільшився оборот). Подібним же чином можна зіставити два різних часткових ринку в один і той же момент часу, не звертаючи уваги на те, що вони відрізняються один від одного за абсолютними показниками. Дамо тепер більш загальне визначення. Ринок знаходиться в нормальному стані тоді, коли його відносні показники незмінні в часі. У розділі 7.2 розглядалося поведінку споживачів як однорідне явище, а їх позиція виводилася як щось середнє. Тепер можна зробити більш близьке до дійсності припущення. Розділимо споживачів на групи і припустимо, що позиція споживачів в одній групі однакова, але позиції різних груп різні. Наприклад, споживач типу 1 менш терплячий, ніж споживач типу 2: він схильний частіше робити заміни і не має наміру пасивно вичікувати. Відповідно до цього Ц |> | 112, СТ1 <; 02 - Теоретично можна довести: оскільки поділ споживачів за типом їх позиції незмінно, в силі залишаються наведені раніше висновки про нормальний стан ринку. 3. У вступному прикладі була розглянута детермінована модель. Насправді ж поведінку споживачів і постачальників було б правильніше описувати випадковими змінними. Сталість позицій виражається в тому, що * використовуються для їх характеристики параметри є такими випадковими змінними, які володіють постійним імовірнісним розподілом в часі. При стохастичному описі стан ринку також характеризується випадковими змінними. У цих рамках нормальний стан ринку можна характеризувати розподілом (особливо очікуваними величинами) основних змінних стану. Отже, наприклад, № (1) - час очікування в черзі як випадкова змінна в * кожен момент /. Її нормальна величина є очікуваною величиною цієї випадкової змінної. 4. У вступному прикладі на ринку діяв єдиний постачальник. Структура справжніх ринків часто буває іншою: торговий оборот здійснюється декількома, а то й більшою кількістю продавців. У розглянутому прикладі норма пропозиції незмінна в часі. До ринкової ситуації пристосовується лише споживач, а поведінка постачальника не змінюється. Насправді, звичайно, і пропозиція регулюється механізмом зворотного, зв'язку, як про це говорилося в розділах 3 і 6. 6. У детермінованою моделі вступного прикладу при постійній нормі пропозиції для нормального стану ринку характерна відсутність резерву. Поки є черга, постачальник завжди може реалізувати свою продукцію. Насправді ж товар нерівномірно надходить на склади готових виробів, і на певні нетривалі періоди чергу може зникнути. У гол. 6 вже розглядалося питання про затримку між надходженням продукції та її постачання споживачеві, що приводить до утворення тимчасового запасу. Таким чином, якщо розглядати більш тривалий період, виникає вже згадуване явище: одночасне існування резерву та дефіциту. У цих умовах однією з важливих характеристик стану ринку є обсяг резерву, для визначення якого доцільно користуватися відносними показниками: співвідношенням резерву до всього обсягу обороту. Описуючи же ринок, на якому реалізуються різноманітні вироби, особливо важливо використовувати не тільки агреговані показники резерву, а й відповідним чином дезагреговані. У попередній главі вже зазначалося, що в той час як по одній групі виробів накопичуються запаси «замороженої» продукції, запаси інших виробів швидко витрачаються і виникає їх дефіцит. Було б неправильним затушовувати ці розбіжності якимось «усередненням». Отже, ми зробили перші спроби підтвердити висновки про стабільність нормального стану ринку, про механізми його регулювання і т. д. за допомогою теоретичних моделей, що носять більш загальний характер порівняно з простим прикладом, наведеним у розділі 7.2. Перші результати досягнуті головним чином в області типізації споживачів, що приводиться в п. 2, 3, 4, в стохастичному описі та облік чинника пошуку. Теоретичні дослідження слід продовжити, вивчаючи моделі, що містять менше обмежень і більше відповідають дійсності. Наші здогадки, природно, потребують не тільки в абстрактному теоретичному підтвердженні, а й насамперед у перевірці практикою. Окремі спостереження, часткові дані начебто підтверджують наведені гіпотези. Часткові ринки дефіцитної економіки, по ~ мабуть, дійсно характеризуються тривалим нормальним станом: звичні розміри вимушених замін, звичайне очікування в черзі і т. д. Можна на практиці спостерігати (що вже не раз зазначалося) дію тих механізмів регулювання, які повертають часткові ринки до нормального стану, якщо вони виходять з нього. Перевірка емпіричним шляхом пов'язана з проблемами вимірювання, до обговорення яких повернемося в кінці цієї глави. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|