Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Охорона живих ресурсів відкритого моря та управління ними. |
||
Принцип охорони живих ресурсів моря став загальновизнаним принципом міжнародного морського права, які мають імперативний характер. Іншими словами, держави, що займаються промислом живих ресурсів у відкритому морі, повинні керуватися цим принципом і неодмінно виконувати всі рибоохоронні заходи. Конвенція ООН з морського права 1982 р. зобов'язує всі держави вживати такі заходи чи співпрацювати з іншими державами у прийнятті щодо своїх громадян таких заходів, які виявляться необхідні для збереження живих ресурсів відкритого моря. Відповідно до ст. Конвенції 1982 р. всі держави мають право на те, щоб їх громадяни займалися рибальством у відкритому морі за умови дотримання ними договірних зобов'язань, а також прав, обов'язків та інтересів прибережних держав. Відповідно до ст. Конвенції 1982 р. при визначенні розміру припустимого улову і встановлення інших заходів охорони живих ресурсів Ваттел' Е. Право народів. М., 1960. С. 205. Вешняков В. І. Рибальство і законодавство. СПб., 1894. С. 688. 3 Бекяшев К. А., Сапронов В. Д. Світове рибальство: питання міжнародного співробітництва. 502 Глава ХУГГ. Міжнародне морське право відкритого моря держави приймають науково обос- Нова заходи з метою підтримки або відновлення популяцій виловлюються видів на рівні, що забезпечує максимально стійкі улови. Відповідні держави беруть також до уваги вплив на види, асоційовані з виловлюваними видами або залежні від них, з метою підтримки або відновлення популяцій таких видів вище тих рівнів, при яких їхнє відтворення може бути піддано серйозній небезпеці. Однак будь-які заходи щодо збереження живих ресурсів та здійснення їх на практиці не повинні бути ні по формі, ні по суті дискримінаційними щодо рибалок будь-якого іншого держави. Дане положення Конвенції 1982 р. базується на загальновизнаних принципах міжнародного права: суверенної рівності держав, недискримінації, невтручання у внутрішні справи держав. На практиці складною проблемою в галузі регулювання рибальства був пошук збалансованого режиму, при якому поєднувався б принцип свободи відкритого моря з тими обмеженнями, які є необхідними для збереження живих ресурсів моря в інтересах усіх держав. Як показує багаторічний досвід міжнародного рибальства, в існуючій обстановці кращим рішенням проблеми є співпраця зацікавлених держав у регіональних організаціях з рибальства, що займаються вивченням рибних ресурсів і виробленням узгоджених міжнародних правил регулювання промислу. Регіональні організації з рибальства об'єднують зусилля вчених у вивченні та оцінці стану запасів тих чи інших видів риб в окремих районах і виробляють рекомендації про заходи раціонального ведення промислу та збереження ресурсів, у тому числі і відносно допустимого рівня уловів на кожен рік, так як природні фактори та умови промислу живих ресурсів на відміну від видобутку мінеральних ресурсів щорічно змінюються. Практика показує, що будь-яке прибережна держава поодинці не може дати об'єктивної оцінки запасів риби і визначити заходи з їх раціонального використання, так як стада риб мігрують в дуже широких межах прибережної смуги різних держав залежно від природних сезонних умов. Важливо, щоб спостереження за цими запасами велися систематично і по можливості на всій акваторії проживання тих чи інших стад риб, найчастіше не збігається з встановленими державами межами зон їх риболовної юрисдикції. Важливим чинником є і економічна сторона справи, оскільки охоплення всієї акваторії проживання вимагає участі в дослідженнях порівняно великої кількості науково-пошукових суден, зміст яких дорого коштує і було б обтяжливим для однієї держави. Країни надають свої судна для досліджень з скоординованим програмами, що передбачають збір, обробку на стандартній основі отриманих даних і обмін матеріалами, які стають найбільш об'єктивною базою для вироблення заходів регулювання промислу, в тому числі розміру допустимого улову і квот вилову. § 4. Поняття і режим відкритого моря 503 Враховуючи позитивну роль співробітництва держав у рамках міжурядових рибогосподарських організацій, III Конференція ООН з морського права розробила і включила в Конвенції 1982 р. ряд положень про місце таких організацій в системі міжнародно-правової охорони живих ресурсів Світового океану. Так, у ст. 61 Конвенції передбачена можливість співпраці прибережних держав і компетентних міжнародних організацій з метою збереження живих ресурсів моря. Далі в цій статті закріплена доцільність передачі наукової інформації, статистичних даних про улови, про промислове зусилля та інших даних, що відносяться до збереження рибних запасів та обміну їх, через компетентні міжнародні організації. Відповідно до ст. 65 Конвенції 1982 р. компетентна міжнародна організація має право забороняти, обмежувати або регулювати промисел морських млекопітающіх1. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|