Головна
Авторське право / Аграрне право / Адвокатура / Адміністративне право / Адміністративний процес / Бюджетна система / Гірське право / Цивільний процес / Цивільне право / Європейське право / Житлове право / Виборче право / Інформаційне право / Виконавче провадження / Історія політичних вчень / Конкурсне право / Конституційне право зарубіжних країн / Конституційне право Росії / Криміналістика / Міжнародне право / Спадкове право / Право власності / Право соціального забезпечення / Право юридичних осіб / Правознавство / Підприємницьке право / Сімейне право / Соціологія права / Судова психіатрія / Судова справа / Митне право / Теорія та історія держави і права / Трудове право / Кримінальне право / Кримінальний процес / Фінансове право / Екологічне право / Ювенальна юстиція / Юридична антропологія / Юридична техніка / Юридична етика
Головна >
Юридичні науки >
Міжнародне право >
« Попередня Наступна »
Бекяшев К.А, Л. П. Ануфрієва , Устинов. Міжнародне публічне право: навч. - 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект. - 784 с., 2005 - перейти до змісту підручника

Охорона живих ресурсів відкритого моря та управління ними.

Під правовою охороною живих ресурсів розуміється сукупність заходів, спрямованих на забезпечення оптимально стійкої видобутку ресурсів. Програми обмежувальних заходів повинні складатися таким чином, щоб у першу чергу забезпечувати постачання людини піщей3.

Принцип охорони живих ресурсів моря став загальновизнаним принципом міжнародного морського права, які мають імперативний характер. Іншими словами, держави, що займаються промислом живих ресурсів у відкритому морі, повинні керуватися цим принципом і неодмінно виконувати всі рибоохоронні заходи.

Конвенція ООН з морського права 1982 р. зобов'язує всі держави вживати такі заходи чи співпрацювати з іншими державами у прийнятті щодо своїх громадян таких заходів, які виявляться необхідні для збереження живих ресурсів відкритого моря.

Відповідно до ст. Конвенції 1982 р. всі держави мають право на те, щоб їх громадяни займалися рибальством у відкритому морі за умови дотримання ними договірних зобов'язань, а також прав, обов'язків та інтересів прибережних держав.

Відповідно до ст. Конвенції 1982 р. при визначенні розміру припустимого улову і встановлення інших заходів охорони живих ресурсів

Ваттел' Е. Право народів. М., 1960. С. 205.

Вешняков В. І. Рибальство і законодавство. СПб., 1894. С. 688.

3 Бекяшев К. А., Сапронов В. Д. Світове рибальство: питання міжнародного співробітництва.

М., 1990; Burke W. The New International Law of Fisheries. Oxford, 1994.

502

Глава ХУГГ. Міжнародне морське право

відкритого моря держави приймають науково обос-

Нова заходи з метою підтримки або відновлення популяцій виловлюються видів на рівні, що забезпечує максимально стійкі улови. Відповідні держави беруть також до уваги вплив на види, асоційовані з виловлюваними видами або залежні від них, з метою підтримки або відновлення популяцій таких видів вище тих рівнів, при яких їхнє відтворення може бути піддано серйозній небезпеці.

Однак будь-які заходи щодо збереження живих ресурсів та здійснення їх на практиці не повинні бути ні по формі, ні по суті дискримінаційними щодо рибалок будь-якого іншого держави. Дане положення Конвенції 1982 р. базується на загальновизнаних принципах міжнародного права: суверенної рівності держав, недискримінації, невтручання у внутрішні справи держав.

На практиці складною проблемою в галузі регулювання рибальства був пошук збалансованого режиму, при якому поєднувався б принцип свободи відкритого моря з тими обмеженнями, які є необхідними для збереження живих ресурсів моря в інтересах усіх держав.

Як показує багаторічний досвід міжнародного рибальства, в існуючій обстановці кращим рішенням проблеми є співпраця зацікавлених держав у регіональних організаціях з рибальства, що займаються вивченням рибних ресурсів і виробленням узгоджених міжнародних правил регулювання промислу.

Регіональні організації з рибальства об'єднують зусилля вчених у вивченні та оцінці стану запасів тих чи інших видів риб в окремих районах і виробляють рекомендації про заходи раціонального ведення промислу та збереження ресурсів, у тому числі і відносно допустимого рівня уловів на кожен рік, так як природні фактори та умови промислу живих ресурсів на відміну від видобутку мінеральних ресурсів щорічно змінюються.

Практика показує, що будь-яке прибережна держава поодинці не може дати об'єктивної оцінки запасів риби і визначити заходи з їх раціонального використання, так як стада риб мігрують в дуже широких межах прибережної смуги різних держав залежно від природних сезонних умов. Важливо, щоб спостереження за цими запасами велися систематично і по можливості на всій акваторії проживання тих чи інших стад риб, найчастіше не збігається з встановленими державами межами зон їх риболовної юрисдикції. Важливим чинником є і економічна сторона справи, оскільки охоплення всієї акваторії проживання вимагає участі в дослідженнях порівняно великої кількості науково-пошукових суден, зміст яких дорого коштує і було б обтяжливим для однієї держави. Країни надають свої судна для досліджень з скоординованим програмами, що передбачають збір, обробку на стандартній основі отриманих даних і обмін матеріалами, які стають найбільш об'єктивною базою для вироблення заходів регулювання промислу, в тому числі розміру допустимого улову і квот вилову.

§ 4. Поняття і режим відкритого моря

503

Враховуючи позитивну роль співробітництва держав у рамках міжурядових рибогосподарських організацій, III Конференція ООН з морського права розробила і включила в Конвенції 1982 р. ряд положень про місце таких організацій в системі міжнародно-правової охорони живих ресурсів Світового океану. Так, у ст. 61 Конвенції передбачена можливість співпраці прибережних держав і компетентних міжнародних організацій з метою збереження живих ресурсів моря. Далі в цій статті закріплена доцільність передачі наукової інформації, статистичних даних про улови, про промислове зусилля та інших даних, що відносяться до збереження рибних запасів та обміну їх, через компетентні міжнародні організації. Відповідно до ст. 65 Конвенції 1982 р. компетентна міжнародна організація має право забороняти, обмежувати або регулювати промисел морських млекопітающіх1.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
  1. § 3. Закінчення попереднього слідства з обвинувальним висновком
    § 3. Закінчення попереднього слідства з обвинувальним висновком: Якщо в результаті оцінки доказів слідчий дійшов висновку про необхідність направлення кримінальної справи до суду з обвинувальним висновком, то він послідовно здійснює ряд дій. 1. Учасники кримінального процесу повідомляються про
  2. 4. Закінчення ліквідації кооперативу: Закінчення ліквідації кооперативу регулюється ст. 44 ФЗ «Про
    4. Закінчення ліквідації кооперативу: Закінчення ліквідації кооперативу регулюється ст. 44 ФЗ «Про сільськогосподарську кооперацію». Ліквідаційною комісією (ліквідатором) проводиться виплата грошових сум кредиторам кооперативу в порядку черговості, встановленої ст.
  3. § 4. Закінчення дізнання з обвинувальним актом: Відповідно до п. 8 ст. 5 КПК РФ дізнання - форма попереднього
    § 4. Закінчення дізнання з обвинувальним актом: Відповідно до п. 8 ст. 5 КПК РФ дізнання - форма попереднього розслідування, здійснюваного дізнавачем у кримінальній справі, по якому провадження попереднього слідства необов'язково. Дізнання виробляється в термін до 30 діб з дня
  4. Окупація Іраку: очікування та дійсність: окуповуємо Ірак, США виходили, очевидно, з того, що іракці будуть
    Окупація Іраку: очікування та дійсність: окуповуємо Ірак, США виходили, очевидно, з того, що іракці вітатимуть американські сили як визволителів. Насправді ці «вітання» вилилися в збройний опір. В адміністрації США вважали, що з арештом Саддама Хусейна
  5. Пожвавлення торговельних марок: На початку глави зазначалося, що зміни в смаках і перевагах
    Пожвавлення торговельних марок: На початку глави зазначалося, що зміни у смаках і перевагах споживача, поява нових конкурентів, нової технології або будь-які інші зміни маркетингового оточення роблять значний вплив на долю марки. Майже в кожній
  6. ОХОРОНА І ЗАХИСТ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В СИСТЕМІ
    ОХОРОНА І ЗАХИСТ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В СИСТЕМІ ПРАВОЗАХИСНИХ МЕХАНІЗМІВ ПРЕЗИДЕНТА РФ: В наше життя міцно увійшли такі поняття, як гуманізм, демократія, правова держава, громадянське суспільство і багато інших. Однією з базових концепцій побудови нової держави стала теорія розподілу влади, яка була закріплена в
  7. Охорона прав і свобод людини і громадянина в кримінальному
    Охорона прав і свобод людини і громадянина в кримінальному судочинстві (ст. 11 КПК РФ).: Конституція РФ проголосила людини, її права і свободи найвищою цінністю, одночасно поклавши на державу обов'язок по їх визнання, дотримання та захисту (ст. 2). Відповідно до ч. 1 ст. 46 КПК РФ кожному гарантується судовий захист
  8. § 5. Охорона спадкового майна: Поняття охорони спадкового майна. Вживання заходів охорони
    § 5. Охорона спадкового майна: Поняття охорони спадкового майна. Вживання заходів охорони спадщини покладається на нотаріальну контору за місцем-відкриття спадщини, а в місцевостях, де немає нотаріальної контори, - на виконавчий комітет місцевої Ради депутатів трудящих
© 2014-2022  rua.pp.ua