У зв'язку з припиненням існування Союзу Радянських Соціалістичних Республік як суб'єкта міжнародного права і геополітичної реальності Республіка Білорусь, Російська Федерація, Україна підписали 21 грудня 1991 Угода про створення Співдружності Незалежних Держав *. * Алма-Атинська Декларація 21 грудня 1991. Протокол до Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, підписаний 8 грудня 1991 у м. Мінську Республікою Білорусь, Російською Федерацією, Україною / / Дипломатичний вісник, 1992, № 1. Статтею 1 Угоди закріплюються зобов'язання Договірних сторін утворити Співдружність Незалежних Держав. У сферу їхньої спільної діяльності, яка реалізується на рівноправній основі через спільні координаційні інститути Співдружності, відноситься співробітництво у формуванні і розвитку спільного економічного простору, загальноєвропейського та європейського ринків у галузі митної політики (ст. 7). Міжнародне партнерство здійснюється з метою утворення Союзу Незалежних Держав і поєднує в собі звільнення від центру і визнання реального факту існування незалежних держав і відкриває можливість вирішувати багато проблем на основі міжнародного права і загальноприйнятих міжнародних механізмів у відношенні з ближнім зарубіжжям, тобто колишніми союзними республіками Радянського Союзу *. * Див: Угода про створення Співдружності Незалежних Держав. Там же. З метою збереження господарських, торговельних, науково-технічних зв'язків був укладений між країнами співдружності держав «Договір про Економічному Співтоваристві» *. У договорі містяться основні принципи і норми міжнародного митного права про узгодження між незалежними державами митної політики. Передбачені зобов'язання сторін про проведення домовленостей про зближення господарського законодавства і проведення узгодженої політики в області митних правил і тарифу (ст. 5). * Див: Співдружність Незалежних Держав. М., 1992. Митними адміністраціями Азербайджану, Вірменії, Білорусі, Киргизстану, Туркменістану, Узбекистану 2 квітня 1992 підписано угоду «Про порядок митного оформлення транзитних вантажів» *. * Див: Економіка і життя, 1992, 16 квітня. І цій угоді статтею 1 визначаються зобов'язання сторін за погодженням загальних термінів і понять технології митного оформлення транзитних вантажів. А саме: «Держава відправлення» - з території якого вантаж вивозиться в треті держави, включаючи договірні сторони; «Держава призначення» - місце остаточного призначення вантажу, що вивозиться з третіх країн; «Держава транзиту» - через територію якого вантажі провозяться транзитом з держави відправлення в державу призначення; «Процедура митного транзиту» - встановлений порядок транзитного перевезення вантажів під митним контролем від митного місця відправлення до митного місця призначення через держави транзиту; «Митниця місця відправлення» - там, де починається перевезення за процедурою митного транзиту; «Митниця місця призначення »- там, де закінчується перевезення за процедурою митного транзиту;« Проміжна митниця »- митниця держави транзиту, де виробляється часткова довантаження або вивантаження транспортних засобів або контейнерів, наступних за процедурою митного транзиту. Вантажі перевозяться під відповідальність підприємств, організацій і громадян, які прийняли такі вантажі до перевезення за процедурою митного транзиту. Ст. 2 визначається порядок оформлення вантажів, що ввозяться в держави - учасниць Угоди. На перевезення транзитних вантажів складається транзитний документ (ТД) транспортної організацією, що здійснює перевезення декларантом (митним брокером) або митницею залежно від положень національного законодавства Договірної держави. ТД складається на бланку Вантажний митної декларації. Ст. 3, 4 і 5 визначається порядок оформлення митних вантажів, що вивозяться з держав - учасниць Угоди, порядок митного оформлення вантажів, що переміщуються транзитом через територію держав - учасниць Угоди і особливості оформлення вантажів, що перевозяться на відкритих транспортних засобах. Особливу увагу приділяється порядку оформлення реекспортних вантажів. Товари, ввезені для внутрішнього споживання на територію однієї з Договірних держав з території іншої, пропускаються митницями держави вивезення відповідно до її національного законодавства за наявності дозволу, який видається у порядку, визначеному внутрішнім законодавством. Порядок визначення держави походження товару, вимоги до сертифікату, що підтверджує походження товару, і форма цього сертифіката визначені Угодою. Федеративним Договором Російської Федерації статтею 1 до ведення Федеративних органів держави всередині Російської Федерації належить встановлення правових основ єдиного ринку, фінансове, валютне, кредитне і митне регулювання *. * Див: Федеративний Договір: Документи, коментарі. М., 1992. С. 53. В рамках Співдружності Незалежних Держав Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Російська Федерація, Таджикистан, Туркменістан і Узбекистан, бажаючи зберегти і зміцнити економічний простір у відносинах між собою, забезпечити вільний рух товарів, проводити узгоджену політику в митних зв'язках щодо третіх країн та уніфікації митного законодавства та митних процедур з метою захисту внутрішнього ривка підписали «Угоду про принципи митної політики» *. Для реалізації цих цілей створюється Митний Союз, який у межах своїх функцій є самостійним суб'єктом міжнародного права (ст. 1). У зв'язку з цим утворюється загальна митна територія держав - учасниць Угоди. * Див: Документи Наради країн СНД з митних питань. М., 1992. Сторони погоджують загальний митний тариф і сприяють однаковому внутрішнього оподаткування товарів та інших предметів, ввезених на загальну митну територію і вивозяться з цієї території.
Товари, які звертаються всередині Митного Союзу, не обкладаються митом та іншими податками і зборами, які мають еквівалентні дії (ст. 2). Сторони утримуватимуться від встановлення митних бар'єрів між собою і зобов'язуються переглядати якісні обмеження з тим, щоб обсяг обмежень на вивезення товарів у взаємному обміні зменшувався. При цьому кількісні обмеження можуть зберігатися лише за взаємним погодженням між державами тільки на вивезення товарів і на конкретний термін. Одночасно сторони зобов'язуються скасувати кількісні обмеження на вивезення речей особистого користування, що належать громадянам держав, що беруть участь в угоді (ст. 3). Слід зазначити, що дана угода не торкається права будь-якої сторони на прийняття у відповідності з міжнародним правом, а також її внутрішнім законодавством заходів, необхідних для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення, культурно-історичної спадщини своїх народів, охорони рідкісних тварин і рослин (ст. 4). Для забезпечення функціонування Митного Союзу, вироблення спільної митної політики, координації взаємодії митних служб, збору та аналізу митної статистики заснований Митний Рада (ст. 5). Доходи від справляння митних зборів, податків, зборів при ввезенні товарів на їх загальну митну територію з третіх країн та вивезенні товарів з цієї території в треті країни спрямовуються до бюджету держав - учасниць Митного Союзу (ст. 6). Слід підкреслити, що порядок врегулювання спірних питань, що можуть виникнути в зв'язку з тлумаченням і застосуванням положень угоди, а також процедури виходу з Митного Союзу буде визначатися окремою угодою (ст. 10). До Митного Союзу за згодою всіх його членів може приєднатися будь-яка інша держава. Митний Рада - вищий орган Митного Союзу. Основними цілями Ради є: - забезпечення функціонування Митного Союзу; - вироблення і проведення єдиної митної політики, що враховує інтереси суб'єктів господарської діяльності держав - учасниць Митного Союзу, який є самостійним суб'єктом міжнародного права; - протидія монополізму, а також дискримінаційним акціям інших держав і спілок; - припинення недобросовісної конкуренції при здійсненні експортно-імпортних операцій; - захист споживчого та промислового ринків у рамках об'єднаного ринку держав - учасниць Митного Союзу; - розробка та реалізація конкретних міждержавних програм розвитку митної справи; - збір та аналіз митної статистики Митного Союзу. Для реалізації зазначених цілей Рада наділений такими функціями: - розробка, розгляд і затвердження пропозицій щодо основних напрямів митної політики держав - учасниць Митного Союзу, включаючи Загальний митний тариф держав-учасниць, що формується на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів; порядок встановлення, скасування або зміни ставок мита; надання тарифних пільг та преференцій; положення про застосування митних зборів, включаючи спеціальні, антидемпінгові та компенсаційні; порядок організації та проведення необхідних процедур, що передують ухваленню рішень про застосування мит, перелічених у цій статті, зміна номенклатурної частини Спільного митного тарифу ; - розробка та розгляд проектів актів законодавства Митного Союзу та його міжнародних договорів у частині, що стосується митно-тарифного регулювання; - вивчення всього комплексу питань митного співробітництва, якому держави - учасники Митного Союзу погодились сприяти, технічних аспектів митних систем з метою пропозиції практичних засобів досягнення якомога вищого рівня їх однаковості та узгодженості; - розробка і прийняття рішень, що забезпечують однаковість у тлумаченні та застосуванні угод в галузі митної справи, чинного митного законодавства Митного Союзу, включаючи питання номенклатури для класифікації товарів, а також вирішення спорів щодо тлумачення та застосування документів, згадуються в цій статті; - забезпечення поширення інформації, що стосується митно-тарифного регулювання та митних процедур, надання урядам держав - учасниць Митного Союзу пропозицій з митної справи; співробітництво з міжнародними організаціями з питань, що входять і компетенцію Ради *. * Стаття 2 Положення про Митний Раді. Членство. Членами є всі члени урядів держав - учасниць Митного Ради. Кожен член Ради має право визначити в якості своїх представників свого заступника і не більше трьох радників (експертів). Члени Ради, їх заступники та радники (експерти) призначаються урядами держав - учасниць Митного Союзу. Рада обирає Голову і визначає його повноваження. Рада призначає Секретаря, який керує діяльністю робочого апарату і спеціалізованими технічними комісіями Ради (ст. 5). Структура Митного Ради. Засідання Ради проводяться в міру необхідності, не рідше одного разу на два місяці. Для координації дій національних служб митних адміністрацій та виконання своїх функцій Радою створюються виконавчі органи. При необхідності для сприяння своїй роботі формуються спеціалізовані технічні комітети. Функції робочого апарату здійснюються його Секретаріатом. Засідання Ради проходять почергово в столицях держав - учасниць Митного Союзу. Штаб-квартира знаходиться в м. Москві (Російська Федерація). Правові форми діяльності Ради. У своїй роботі Рада керується Угодою про принципи митної політики, Положенням про Митний Раді, Регламентом роботи Ради, Положенням про встановлення, скасування та зміну ставок митних зборів, Правилами оцінки в митних цілях, Правилами визначення країни походження, які розробляються і приймаються Радою.
Міжнародно-правові форми діяльності Ради оформляються в наступному порядку: - встановлення розмірів ввізних і вивізних митних зборів на товари та інші предмети; - встановлення сезонних мит; - встановлення, зміна та скасування ставок митних зборів на предмети особистого користування; - визначення умови повернення митних зборів при вивезенні з митних територій держав - членів Митного Союзу товарів, ввезених для складання, монтажу, переробки або обробки; - звільнення від оплати митних зборів товарів та інших предметів, що втілюють у собі новітні досягнення науково- технічного прогресу, які не виробляються або виробляються в недостатніх кількостях в державах - учасницях Митного Союзу; - внесення змін до номенклатури Спільного митного тарифу з метою регулювання та захисту об'єднаного ринку держав - учасниць Митного Союзу з урахуванням міжнародних норм і практики; - встановлення інших правил в цілях більш ефективного використання засобів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, передбачених у законодавствах держав - учасниць Митного Союзу, і зближення цих коштів з міжнародною практикою; - внесення до Уряду Договірних Сторін рекомендацій, спрямованих на зміцнення об'єднаного ринку держав-учасників Митного Союзу, вдосконалення системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності держав - учасників Митного Союзу, включаючи питання оподаткування, кількісного регулювання режиму іноземних інвестицій, а також інші питання, пов'язані з ефективною дією Спільного митного тарифу; - запрашіваніе та отримання від органів державного управління, суб'єктів господарської діяльності та банківських установ держав - учасниць Митного Союзу документів і Вип. 7. С. 82-84. ** Див там же. Вип. 8. С. 82-84. Друге видання. М., 1992.
|