Головна |
« Попередня | Наступна » | |
ГЛАВА 11. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ У МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВО. ОБЩІЕПОЛОЖЕНІЯ |
||
Більш докладний перелік об'єктів інтелектуальної власності закріплена в Угоді про що відносяться до торгівлі аспекти прав інтелектуальної власності 1994 р. (далі - ТРІПС), яке входить в систему угод про заснування Світової організації торгівлі. У переліку додатково названі такі об'єкти, як комп'ютерні програми і бази даних, суміжні права (права виконавців, виробників фонограм, організацій мовлення), географічні назви в найменуваннях місць походження товарів, топографії інтегральних мікросхем, нерозкрита інформація. В умовах глобалізації економіки, формування глобальних ринків товарів, у тому числі результатів інтелектуальної діяльності, набуває особливого значення співробітництво держав, спрямоване на охорону інтелектуальної власності. Необхідність захисту моральних і матеріальних інтересів правовласників інтелектуальної власності прямо випливає з ч. 2 ст. 27 Загальної декларації прав людини та ст. 15 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 р. Причому в сучасному світі, коли держави тісно пов'язані транспортними та інформаційними комунікаціями, ця охорона може бути ефективною тільки в тому випадку, якщо вона надається відразу в багатьох країнах. Права на інтелектуальну власність поділяються на два блоки: по-перше, авторські права, які охоплюють права на літературні, художні, наукові твори і права виконавців, виробників фонограм, організацій мовлення, звані суміжними правами, та , по-друге, права на промислову власність, які охоплюють права на винаходи, промислові зразки, товарні знаки і т. п., тобто права на. результати інтелектуальної діяльності, пов'язаної з матеріальним виробництвом, торгівлею товарами, послугами. Правова регламентація відносин у кожному з блоків інтелектуальної власності має свої особливості. Має свої особливості правова регламентація цих відносин і в транскордонному просторі, зміст якої буде розкрито в наступних розділах даної глави. Разом з тим необхідно відзначити деякі загальні особливості правового регулювання всієї сукупності інтелектуальної власності в міжнародному приватному праві. З точки зору міжнародного приватного права важливо підкреслити одну загальну особливість прав на інтелектуальну влас-ність-їх територіальний характер. Це означає, що права на твір, на його виконання, на винахід, товарний знак та іншої аналогічний об'єкт визнаються тільки в межах території тієї держави, відповідно до законодавства якої вони виникли. Отримання прав автором на такі об'єкти в одній державі не тягне їх визнання в іншому. Цим права інтелектуальної власності відрізняються від речових прав, які зберігаються незалежно від перетину об'єктом прав державних кордонів. Наприклад, вивозячи яку річ за кордон, особа не втрачає права власності на неї. Однак створене ним твір на території однієї держави може бути без його згоди і без виплати будь-якої винагороди видано або іншим чином використано за кордоном, причому абсолютно законно. Подолати територіальний характер прав на інтелектуальну власність можна за допомогою міжнародних договоров162. Тому основним правовим інструментом забезпечення транскордонної охорони прав на інтелектуальну власність є укладення міждержавних угод про взаємне визнання та охорону інтелектуальної собственності163. Звідси другий особливістю правової регламентації транскордонної інтелектуальної власності є значна роль міжнародних догово-рів-універсальних, регіональних, двосторонніх. Основу сучасної міжнародно-правової охорони прав на інтелектуальну власність складають універсальні договори, укладені ще в XIX в. У XX в. число таких договорів значно зросла. З територіального характеру інтелектуальної власності випливає ще одна її особливість в міжнародне право. Якщо права на об'єкти інтелектуальної власності, що виникли за кордоном, не визнаються, то не виникає і колізія права, а отже, не виникає потреба в колізійних нормах, які встановлювали б, за законами якої держави права на інтелектуальну власність слід розглядати. У національному коллизионном праві, як правило, до цих пір відсутні колізійні норми в даній сфері приватноправових відносин. Інша справа, якщо між державами укладається договір про взаємне визнання та охорони таких прав. Як неминучий наслідок такої угоди встає колізійних питання, по праву якої держави слід розглядати обсяг охоронюваних прав, терміни їх охорони, умови охорони та ін Тому міжнародний договори поряд з матеріально-правовими положеннями про охорону інтелектуальної власності передбачають і колізійні норми. Територіальний характер інтелектуальної власності і відсутність правової охорони прав на неї, що виникли за кордоном, не означає безправ'я іноземців у цій сфері. Національні закони різних держав, як правило, надають іноземцям національний режим по порядку, умовами й обсягом охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності, що виникають у межах даної держави.
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|