Головна
загрузка...
Авторське право / Аграрне право / Адвокатура / Адміністративне право / Адміністративний процес / Бюджетна система / Гірське право / Цивільний процес / Цивільне право / Європейське право / Житлове право / Виборче право / Інформаційне право / Виконавче провадження / Історія політичних вчень / Конкурсне право / Конституційне право зарубіжних країн / Конституційне право Росії / Криміналістика / Міжнародне право / Спадкове право / Право власності / Право соціального забезпечення / Право юридичних осіб / Правознавство / Підприємницьке право / Сімейне право / Соціологія права / Судова психіатрія / Судова справа / Митне право / Теорія та історія держави і права / Трудове право / Кримінальне право / Кримінальний процес / Фінансове право / Екологічне право / Ювенальна юстиція / Юридична антропологія / Юридична техніка / Юридична етика
Головна >
Юридичні науки >
Міжнародне право >
« Попередня Наступна »
Ю. М. Колосов, Е. С. Кривчикова. Міжнародне право: підручник / відп. ред. А. Н. Вилегжаніна. - М.: Вища освіта, Юрайт-Іедат. - 1012 с., 2009 - перейти до змісту підручника

Діяльність міжнародних трибуналів ad hoc (по колишній Югославії, Руанді, Сьєрра-Леоне)

загрузка...

Ситуація, що характеризується злочинами, що відбувалися в ході збройного конфлікту на території колишньої Югославії і Руанди, була кваліфікована Радою Безпеки ООН в якості загрози міжнародному миру і безпеці. Діючи на підставі гл. VII Статуту ООН, Рада Безпеки в якості допоміжних органів заснував два міжнародних трибуналу ad hoc - по колишній Югославії (1993 р.) і Руанді (1994 р.) з метою судового переслідування осіб, відповідальних за скоєння злочинів. До предметної юрисдикції міжнародного трибуналу по колишній Югославії були віднесені серйозні порушення Женевських конвенцій 1949 р., порушення законів чи звичаїв війни, злочин геноциду, злочини проти людяності (ст. 2-5 Статуту). У юрисдикцію між-народного трибуналу по Руанді увійшли злочин геноциду, злочини проти людяності, серйозні порушення норм, закріплених у Женевських конвенціях 1949 р. і Додатковому протоколі II 1977 (ст. 1-4 Статуту).

Статутами трибуналів визначена територіальна і тимчасова юрисдикція. Юрисдикція міжнародних трибуналів поширюється на фізичних осіб. У Статутах міжнародних трибуналів підтверджено положення, раніше закріплене в Статуті Нюрнберзького військового трибуналу: посадове становище обвинуваченого в якості глави держави, уряду чи відповідального чиновника не звільняє його від кримінальної відповідальності, не є підставою для пом'якшення покарання. Той факт, що злочинне діяння було вчинене підлеглим, не звільняє його начальника від відповідальності, якщо він, знаючи про вчинений злочин або планованому злочині, не прийняв необхідних заходів для його запобігання або покарання винних.

Співвідношення юрисдикцій міжнародних трибуналів і національних судових органів позначено в Статутах наступним чином: трибунали і національні суди здійснюють паралельну юрисдикцію щодо судового переслідування осіб, що скоїли злочини, підсудних трибуналам, при цьому юрисдикція міжнародних трибуналів має пріоритет по відношенню до юрисдикції національних судів. Це виражається в тому, що на будь-якому етапі судового розгляду трибунал може направити офіційну вимогу національному судовому органу про передачу провадження у справі міжнародному трибуналу відповідно до положень Статуту та Правил процедури та доведення міжнародного трибуналу.

Здійснення правозастосовчої діяльності міжнародними трибуналами зумовило необхідність тлумачення діючих норм міжнародного права в галузі міжнародних злочинів.

Злочин геноциду. Специфіка об'єкта злочину геноциду полягає в тому, що їм є не окрема людина або група людей, а права і свободи певної групи представників населення, об'єднаних за ознаками, позначеним міжнародним правом. Жертвою злочину геноциду індивід стає не в силу своїх особистих характеристик, а з причини його належності або зв'язку з певною групою осіб. Істотним фактором є визначення і виділення ознак певної групи населення як об'єкта злочину геноциду. Дано тлумачення термінів «національна, етнічна, расова і релігійна група», зафіксованих у ст. II Конвенції про попередження злочину геноциду і покарання за нього 1948 Етнічна - група осіб, члени якої мають спільну мову і культуру. Етнічна група може розглядатися як така як самими її членами, так і третіми особами, включаючи осіб, винних у вчиненні злочину геноциду; національна група - сукупність індивідів, пов'язаних правовими зобов'язаннями, заснованими на спільне громадянство, в поєднанні з взаємними правами та обов'язками; особливістю расової групи є наявність у її представників спадкових фізичних рис (особливостей), які зазвичай визначаються географічної місцевістю, незалежно від мовних, культурних, національних або релігійних факторів; релігійна - група представників населення, члени якої поділяють одні релігійні переконання, мають спільну конфесійну приналежність, єдині форми віросповідання чи спільні погляди (переконання).

Трибуналів були кваліфіковані як злочин геноциду як вчинення активних дій, так і злочинну бездіяльність, зокрема за наявності відповідної можливості невжиття необхідних заходів з метою припинення вчинення злочинів.

При кваліфікації діяння як злочину геноциду вирішальне значення має встановлення суб'єктивної сторони злочину, а саме наявність спеціального наміру знищити, повністю або частково, національну, расову, релігійну або етнічну групу як таку.

Злочин проти людяності. При ідентичному переліку злочинних діянь у Статутах міжнародних трибуналів різні їхні кваліфікуючі ознаки: а) вчинення злочинних діянь в рамках «широкомасштабного або систематичного нападу на цивільне населення за національними, політичним, етнічним, расовими або релігійними мотивами», б) наявність збройного конфлікту як міжнародного, так і внутрішнього характеру.

Позначений ряд умов, необхідних для кваліфікації як злочини проти людяності: злочинні діяння мають бути спрямовані проти цивільного населення; відбуватися систематично і організовано (необов'язково на рівні державної політики); досягати певного масштабу і відповідної тяжкості. Визначено такі основні елементи злочинів проти людяності: за своєю природою і характером вони є нелюдськими; заподіюють сильні страждання або серйозні пошкодження фізичного або розумового здоров'ю людини; спрямовані проти цивільного населення; є частиною широкомасштабних або систематичних атак.

Що стосується суб'єктивної сторони, то вирішальним критерієм відмежування злочину проти людяності від загальнокримінальної злочину є інформованість (у тому числі подразумеваемая) особи, яка вчинила злочин, про те, що його дії були частиною широкомасштабного або систематичного нападу на цивільне населення і були вчинені в рамках певної політики або плану. Ступінь інформованості визначається в кожному конкретному випадку обставинами, об'єктивно існуючими на момент вчинення злочину.

Об'єктивна сторона злочинів проти людяності передбачає не тільки вчинення активних дій, але й злочинну бездіяльність.

Об'єкт злочинних діянь - права і свободи цивільного населення. Термін «цивільне населення» підлягає розширювальному тлумаченню: особи зі складу збройних сил і рухів опору, які не ведуть бойових дій з причини поранень, хвороби та ін, мають статус цивільних осіб. Досягнення певного чисельного порога кількості жертв не є принциповим - навіть одинична дія, спрямоване проти однієї жертви, може бути кваліфіковано як злочин проти людяності за наявності безпосереднього зв'язку злочинного діяння з масовими і систематичними атаками на цивільне населення. Слід розрізняти одиничне дію особи («а single act») і окреме, відокремлений дію («ап isolated act»); останнє не може бути кваліфіковано як злочин проти людяності.

Військові злочини. Загальною умовою для кваліфікації трибуналами діянь у якості військових злочинів є ється наявність збройного конфлікту. Відносно характеру збройного конфлікту констатовано, що в даний час поступово стирається грань між міжнародним збройним конфліктом і неміжнародного. Таким чином, кваліфікація збройного конфлікту в якості міжнародного або неміжнародного не має визначального значення; будь-яке порушення норм міжнародного гуманітарного права, вчинене в ході внутрішнього конфлікту, також можна розглядати як міжнародний злочин.

Суб'єктом військових злочинів може бути як військовослужбовець, так і особа, яка не перебуває на військовій службі, за умови наявності зв'язку між вчиненим ним злочинним діянням і відповідним збройним конфліктом84.

Суб'єктивна сторона військових злочинів може включати в себе як умисел, так і необережність (злочинну недбалість - «criminal negligence» і легковажність - «recklessness»).

Одне з питань - кваліфікація «етнічних чисток», що проводилися на території колишньої Югославії. Термін «етнічні чистки» згадується в ряді документів - у резолюціях ГА ООН, Ради Безпеки, в доповідях Генерального секретаря ООН. Однак у даних документах не позначено юридичний зміст терміну «етнічні чистки», не визначені елементи складу даного протиправної дії, більше того, розрізняється кваліфікація відповідних діянь. У резолюції ГА ООН від 7 квітня 1993 г.85 «етнічні чистки» названі «формою геноциду». У доповіді Генерального секретаря ООН про ситуацію в колишній Югославії від 3 травня 1993 г.86 вказано, що злочини проти людяності «прийняли форму так званої етнічної чистки». У резолюції Ради Безпеки ООН від 23 вересня 1994 г.87 зафіксовано, що «практика« етнічних чисток »являє собою явне порушення міжнародного гуманітарного права». Інша трактування запропонована в Підсумковому документі Всесвітнього саміту 2005 р., де в п. 138 зафіксовано зобов'язання кожної держави захищати своє населення від геноциду, військових злочинів, «етнічної ських чисток» і злочинів проти людяності. Таким чином, в даному документі «етнічні чистки» представлені в якості окремого, самостійного міжнародного злочину.

За змістом самого терміна мова йде про скоєння злочинів відносно певної етнічної групи представників населення, зокрема про заходи по їх знищенню. Положення Проекту Кодексу злочинів проти миру і безпеки людства, Римського статуту Міжнародного кримінального суду, Статутів міжнародних трибуналів передбачають відповідальність за вчинення протиправних діянь за етнічною мотиву. Але важливий і контекст, об'єкт і мета конкретного міжнародного договору, в якому передбачається термін «етнічні чистки»; важливе встановлення елементів складу конкретних злочинних діянь. Здійснення систематичного або широкомасштабного переслідування осіб за етнічними мотивами є підставою для кваліфікації таких діянь як злочини проти людяності.

У випадку, якщо протиправні діяння були вчинені щодо представників певної етнічної групи і в діях особи містилося намір знищити дану етнічну групу повністю або частково, вказані діяння підлягають кваліфікації як злочину геноциду.

У міжнародно-правових актах елементи складу злочинів проти людяності та геноциду докладно викладені, в тому числі і стосовно до протиправних діянь, досконалим за етнічними мотивами. Отже, «етнічні чистки» не є окремим, самостійним міжнародним злочином.

У 2003 р. Рада Безпеки ООН визначив стратегію завершення роботи трибуналів. Передбачено, зокрема, завершення до 2008 р. розгляд всіх справ у першій інстанції, до 2010 р. - остаточне припинення діяльності трибуналів.

Спеціальний суд по Сьєрра-Леоне був створений на основі угоди між ООН і урядом Сьєрра-Леоне. Угодою передбачено установа самостійного судового органу, який не є складовою частиною системи органів національної юстиції. Незважаючи на те що Спеціальний суд є відокремленим органом по відношенню до судової системи Сьєрра-Леоне, до його складу входять судді, призначені урядом держави, і кілька іноземних суддів, що дозволяє говорити про специфіку цього органу. Своєрідність позначених чорт не дозволяє розглядати даний орган як виключно міжнародний - стосовно до Суду використовуються терміни «інтернаціоналізований», «змішаний», «гібридний» орган.

На початку 90-х рр.. минулого сторіччя в результаті громадянської війни в Сьєрра-Леоне загинуло близько 300 тис. чоловік. У 2000 р. Генеральним секретарем ООН за дорученням Ради Безпеки були проведені переговори з урядом Сьєрра-Леоне про заснування спеціального суду, повноважного притягати до відповідальності осіб, винних у вчиненні найбільш тяжких злочинів. Підсумком переговорів стало підписання в січні 2002 р. Угоди між ООН і урядом Сьєрра-Леоне про заснування Спеціального суду. Складовою частиною Угоди є Статут Суду. У 2002 р. дане Угода була ратифікована Парламентом Сьєрра-Леоне.

 Відповідно до ст. 1 Статуту завданням Суду є судове переслідування осіб, які несуть найбільшу відповідальність за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права та законодавства Сьєрра-Леоне, скоєні на території цієї держави з 30 листопада 1996 р. У предметну юрисдикцію Спеціального суду входять дві групи злочинів: порушення норм міжнародного права і порушення законів Сьєрра-Леоне. 

 Юрисдикція Суду поширюється на злочини проти людяності, порушення ст. 3, спільній для Женевських конвенцій 1949

 р. і Додаткового протоколу II 1977 р., інші серйозні порушення міжнародного гуманітарного права. Основною вимогою для кваліфікації діянь, перелічених у ст. 2 Статуту Суду, як злочини проти людяності є їх вчинення в рамках широкомасштабного або систематичного нападу на цивільне населення. У другу групу злочинів, що підпадають під юрисдикцію Спеціального суду, входять діяння, які є злочинними за законодавством Сьєрра-Леоне, зокрема порушення Закону про запобігання жорстокого поводження з дітьми 1926 р., Закону про умисне заподіяння шкоди 1961 

 Суд почав свою діяльність в 2002 р. Одним з перших справ, прийнятих до розгляду, стала справа щодо колишнього пре зидента Ліберії Ч. Тейлора88. Обвинуваченому ставилося в провину забезпечення фінансовою підтримкою, зброєю, військовим обладнанням діяльності Революційного об'єднаного фронту з метою дестабілізації обстановки в Сьєрра-Леоне для подальшого отримання доступу до мінеральних ресурсів, зокрема до алмазним родовищам Сьєрра-Леоне. Захист оскаржувала юрисдикцію трибуналу щодо Ч. Тейлора на тій підставі, що, по-перше, обвинувачений в якості глави держави користується абсолютним імунітетом від кримінальної юрисдикції і, по-друге, не підлягає переслідуванню судом іншої держави. 

 Спеціальний суд, вказавши, що норми чинного міжнародного права надають міжнародним кримінальним трибуналам право здійснювати судочинство щодо глав держав, у тому числі діючих (з посиланням на рішення Міжнародного Суду ООН у справі ДРК проти Бельгії) 89, і що Спеціальний суд є міжнародним судовим органом , створеним відповідно до норм міжнародного права, прийняв справу до рассмотренію90. Судочинство здійснюється стосовно учасників внутрішнього збройного конфлікту в Сьєрра-Леоне: пропрезидентських сил (CDF), учасників Об'єднаного революційного фронту (RUF), сил Революційного збройного ради (AFRC). Очікується, що Суд завершить свою роботу до кінця 2008 р. 

 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =