Головна
Головна >
Політологія >
Історія політичних партій >
« Попередня Наступна »
Б. Н Пономарьов, М З Болім, В. С. Зайцев. Історія Комуністичної партії Радянського Союзу, 5-е видання, 1976 - перейти до змісту підручника

5. Боротьба партії за зміцнення колгоспного сюоя за підйом сільськогосподарського виробництва

Сільському господарству належало зіграти серйозну роль у збільшенні за п'ятирічку народного споживання в півтора - два рази. Від його підйому залежало також розширення сировинної бази для легкої і харчової промисловості.

Однак сільське господарство в передвоєнні роки зазнавало значні труднощі. Для комплексної його механізації колгоспи і радгоспи мали потребу у великій кількості тракторів, комбайнів та інших сільськогосподарських машин, а між тим частина металу, що призначався для їх виробництва, доводилося направляти на потреби оборони. Випуск тракторів в роки третьої п'ятирічки в порівнянні з другою скоротився в два рази.

Але і в цих важких умовах сільське господарство неухильно розвивалося. Позначалися переваги колгоспного ладу. Та й нової техніки в соціалістичному землеробстві вже було чимало. У 1940 році колгоспи об'єднували 96,9 відсотка всіх селянських дворів. Їх обслуговували 7000 МТС. У країні було понад 4 тисяч радгоспів. На полях працювали 531 000 тракторів і 182 тисячі зернових комбайнів, 228 тисяч вантажних автомобілів. Більш 1400000 трактористів, комбайнерів і шоферів обслуговували цей парк.

Колгоспне виробництво вимагало неослабної уваги і повсякденної турботи партії. Організаційно-господарське зміцнення колгоспів становило найважливішу задачу роботи партійних організацій в селі. Це розуміли всі працівники сільського господарства. Але не всі мали правильне уявлення про шляхи зміцнення колгоспного ладу. Нерідко ігнорувався принцип матеріальної зацікавленості колгоспників, не виявлялося належної турботи про розширення і зміцненні громадського господарства колгоспів, спостерігалося примиренство з рваческімі, частнособственническими настроями. Все це негативно позначалося на розвитку колгоспного виробництва. У боротьбі за зміцнення і розвиток колгоспного ладу партія повинна була послідовно проводити принцип матеріальної зацікавленості колгоспників у праці і рішуче боротися з рваческімі і частнособственническими настроями, що завдають шкоди громадському господарству. У керівництві сільським господарством вона спиралася на партійні організації колгоспів, МТС і радгоспів.

На початок 1941 налічувалося 62 300 сільських партійних організацій. З наданням партійним організаціям права контролю діяльності правлінь колгоспів підвищилася їх відповідальність за розвиток колгоспного виробництва. Активно брали участь в колгоспному будівництві комсомольці, яких налічувалося тоді в селі більше двох мільйонів.

У передвоєнні роки партія провела ряд важливих заходів щодо зміцнення колгоспного ладу. У травні 1939 року Пленум ЦК ВКП (б) розглянув і схвалив постанову ЦК ВКП (б) і РНК СРСР «Про заходи охорони громадських земель колгоспів від розбазарювання». У ньому відзначалися численні факти порушення Статуту сільськогосподарської аотелі про Ноомі присадибної землі колгоспників незаконного розширення присадибних ділянок, розбазарювання і розкрадання колгоспних земель.

ЦК партії і уряд закликали партійні і радянські організації навести порядок в колгоспному землекористуванні. Громадські землі колгоспів оголошувалися недоторканними. Було заборонено здавати присадибні ділянки в оренду. Заборонялося також будь-яке збільшення присадибних ділянок понад розміри, передбачені Статутом артілі. Всі зайві землі, що перебували в особистому користуванні колгоспників, поверталися колгоспам. Для кожного працездатного встановлювався обов'язковий мінімум трудоднів на рік залежно від характеру сільськогосподарського виробництва в різних районах СРСР. У підсумку покращився колгоспне землекористування, зміцнилася трудова дисципліна, збільшилася кількість колгоспників, що виробляють необхідну кількість трудоднів в році.

У липні 1939 ЦК ВКП (б) і РНК СРСР прийняли постанову «Про заходи щодо розвитку громадського тваринництва в колгоспах». Розвиток тваринництва заохочувалося тим, що мясопоставкі стали обчислюватиметься не з поголів'я худоби в колгоспних фермах, а з закріпленої за колгоспами земельної площі. В результаті за один 1939 в колгоспах було створено близько 200 тисяч тваринницьких ферм, у той час як за 7 попередніх років-тільки 343 тисячі ферм. Поголів'я великої рогатої худоби в колгоспах за 1939-1940 роки збільшилася з 15,6 мільйона до 20,1 мільйона.

Враховуючи досвід заготовок тваринницьких продуктів, Пленум ЦК ВКП (б) у березні 1940 року визнав за необхідне перейти на погектарної систему обчислення всіх державних сільськогосподарських поставок. Скасовувалася стара система заготівель, яка враховувала тільки зроблені посіви. Вона ставила передові колгоспи в невигідне становище, підривала зацікавленість їх у розвитку громадського господарства. Нова система заготовок сприяла розширенню посівних площ в колгоспах і розвитку сільськогосподарського виробництва в усіх напрямках. Вона створювала також умови для поліпшення планування колгоспного виробництва знизу, самими колгоспами.

Посилилася планово-регулююча роль Радянської держави в розвитку сільського господарства. Стало можливим більш правильно розміщувати посіви сільськогосподарських культур по районах країни, стимулювати ті з них, розвиток яких диктувалося загальнодержавними інтересами.

Були досягнуті великі успіхи у виробництві технічних культур, особливо бавовни. Посіви бавовнику в 1940 році перевищили 2 мільйони гектарів, а збір бавовни-сирцю склав 2237000 тонн-втричі більше, ніж у 1913 році. Текстильна промисловість СРСР забезпечувалася переважно вітчизняним бавовною. Збільшилися площі під льоном, соняшником, цукровими буряками.

Розширенню посівів технічних культур сприяло й те, що зернові культури стали переміщатися з південних у східні райони країни (Південний Урал, Сибір, Казахстан). На Еостоке країни було багато родючої землі, включаючи цілинних і перелогових, яка не могла бути освоєна при одноосібному господарстві. Цю землю подекуди почали освоювати колгоспи, котрі мали значною сільськогосподарською технікою. ПК ВКП (б) відзначав, що східні райони можуть і повинні стати однією з основних житниць СРСР.

Партія підкреслювала, що основою сільського господарства є виробництво зерна, що, розвиваючи зернове господарство, можна вирішити всі інші завдання підйому сільського господарства. Партія, її місцеві організації прагнули до того, щоб під-п'ять врожайність зернових КУЛЬТУР. Були розроблені заходи по боротьбі з посухою в південно-східних районах і по створенню нової зернової бази на сході країни. В кінці 1940 року ЦК ВКП (б) до РНК СРСР прийняли постанову «Про додаткову оплату праці колгоспників за підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тваринництва по Українській РСР». Ця система 'оплати праці створювала стимул до підвищення продуктивності праці п'била поширена на інші республіки, області та райони СРСР.

В результаті проведеної партією роботи в передвоєнні роки колгоспи досягли певних успіхів у піднесенні зернового господарства. Однак зернова проблема в країні не була ще вирішена. Хоча валовий збір зерна в 1940 році був дещо вищий, ніж у 1913 році, країна все ж потребувала набагато більшому кількостей зерна, ніж вироблялося. Потреба у хлібі зросла в силу ряду причин: міське населення до 1940 року збільшилася більш ніж у два рази в порівнянні з 1913 роком; в прямій залежності від виробництва зерна знаходилося і розвиток тваринництва; потрібні були запаси зерна на випадок війни. Державні заготівлі та закупівлі зерна були дуже напруженими і проте не покривали всіх потреб країни в хлібі.

В умовах колгоспного ладу зернове господарство могло розвиватися успішніше при більш критичному ставленні до керівництва їм і до наявних недоліків. На основі даних так званої біологічної врожайності вважалося, що досягнутий щорічний валовий збір зерна в сім з гаком мільярдів пудоз, фактично ж збиралося в комору менше. Пвеувелпченне успіхів зернового господарства не мобілізовували на підвищення врожайності зернових культур, а, навпаки, породжувало настрій самозаспокоєння.

Однак при всіх недоліках в сільському господарстві партія, її місцеві організації в поетвоенние роки значно зміцнили цю важливу область народного господарства. Сільське господарство СРСР виявилося здатним витримати важкі випробування під час війни, забезпечити армію і країну продовольством і сировиною в необхідній кількості.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
  1. 5.5. Тягар пошти: У наш час виникає відчуття, що пошти як такої в житті
    5.5. Тягар пошти: У наш час виникає відчуття, що пошти як такої в житті окремо взятої людини вже й не існує. У всякому разі вона перестала займати таке місце, яке займала в недалекому минулому. Хибна думка. Просто, відмовившись від
  2. вв) Тягар доказу: Проти названого розподілу тягаря докази виступив сер
    вв) Тягар доказу: Проти названого розподілу тягаря докази виступив сер Дж. Голд. З його точки зору, відповідач повинен доводити, що операція суперечить нормам валютного контролю і що ці норми відповідають Договору про МВФ724. Позивач же, навпаки,
  3. 9.4. Шлюб: поняття шлюбу, укладення і припинення шлюбу
    9.4. Шлюб: поняття шлюбу, укладення і припинення шлюбу: В останні десятиліття шлюб в соціологічному сенсі розглядався в Росії в основному ^ як союз між особами чоловічої і жіночої статі, за допомогою якого регулюються відносини між статями і визначається становище дитини в суспільстві », або як
  4. БОЯЗНЬ РИЗИКУ: Другим ключем до якої бракує аспектам сучасної науки про управління
    БОЯЗНЬ РИЗИКУ: Другим ключем до якої бракує аспектам сучасної науки про управління є акцент, який постійно робиться в літературі і в дослідженнях, на мінімізації або навіть на усуненні ризику. Спроби повністю виключити ризик в корпорації приречені на
  5. БОРИС МИКОЛАЙОВИЧ, ЗАТЕЛЕФОНУЙТЕ Дудаєва: Війну в Чечні можна припинити за п'ятнадцять міну! ', З яких
    БОРИС МИКОЛАЙОВИЧ, ЗАТЕЛЕФОНУЙТЕ Дудаєва: Війну в Чечні можна припинити за п'ятнадцять міну! ', з яких десять піде на встановлення телефонного зв'язку Єльцина з Дудаєвим, а п'ять - на розмову, в якій Єльцин пропонує зустріч і переговори без попередніх умов. Це абсолютно
  6. Глава V БОРОТЬБА З ПИТАННЯ ПРО РІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ ДУНАЮ У РАМКАХ МИРНОГО
    Глава V БОРОТЬБА З ПИТАННЯ ПРО РІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ ДУНАЮ У РАМКАХ МИРНОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ З Болгарії, Угорщини та РУМУНІЄЮ НА СЕСІЇ РМЗС В ПАРИЖІ (1946 р.): На сесії Ради міністрів закордонних справ СРСР, США, Англії і Франції, що почала свою роботу 25 квітня 1946 в Люксембурзькому палаці французької столиці і яка продовжила обговорення мирних договорів з трьома придунайськими країнами, Італією і
  7. 1. Боротьба СРСР проти агресивної політики імперіалізму, за пом'якшення
    1. Боротьба СРСР проти агресивної політики імперіалізму, за пом'якшення міжнародної напруженості: Проведена Радянським Союзом та іншими соціалістичними країнами політика світу-це перш за все політика антиімперіалістичної боротьби. Події останніх років не раз давали можливість переконатися всім, хто не упереджено підходить до дійсності,
  8. 4.6. «Боротьба» за постачальника:% Процес придбання ми розглядали поки що в тимчасовій
    4.6. «Боротьба» за постачальника:% Процес придбання ми розглядали поки що у часовій послідовності, в міру прийняття рішень. При цьому було поставлено негласне умова: проблема полягає виключно в тому, чи дійсно в певному місці і в певний
© 2014-2022  rua.pp.ua