Головна
Головна >
Економічні науки >
Економічна теорія >
« Попередня Наступна »
Райзберг Б. А.. Курс економіки: Підручник / За ред. Б. А. Райзберг. - ИНФРА-М. - 720 с. ISBN 5-86225-387-4, 1997 - перейти до змісту підручника

27.1. Сутність всесвітнього господарства

Рух до ринкової економіки проявляється не тільки в розвитку товарно-грошових відносин всередині країни, а й у зростаючому залученні до світовій господарській системі.

Давно закінчилася епоха натуральних господарств. Економіку стало важко захистити кордонами країни, навпаки, кордони стають все більш економічно прозорими. Втім, ізолювати себе практично рідко хто і намагається, у всякому разі в економічному сенсі. Торгівля між країнами, економічне співробітництво, розширення світогосподарських зв'язків, міжнародний поділ праці дають відчутні взаємні вигоди. У результаті економічної взаємодії та інтеграції складається світова економіка.

Щоб вникнути в суть економічних відносин між різними країнами, необхідно зазирнути в історію становлення та розвитку цих відносин, зрозуміти, як складалася міжнародна торгівля, чому здійснюється вивезення капіталу за кордон, в чому виграють країни, що будують політику активних зовнішньоекономічних зв'язків. Помітну роль у формуванні світового економічного співтовариства, поглибленні взаємних контактів, орієнтації економіки країни на зовнішній ринок відіграє застосування нових форм економічної взаємодії, що виходять далеко за межі традиційних торговельних зв'язків.

Сьогодні жодна з країн не може ефективно просуватися по шляху економічного прогресу в стороні від світогосподарських процесів. Стан національної економіки все більшою мірою визначається не тільки внутрішнім потенціалом, але також масштабами і ступенем участі в міжнародному поділі праці, загальносвітовим характером науково-технічного та технологічного прогресу, загальним станом ресурсів планети.

Світова спільнота говорить на 2796 мовах, в ньому має ходіння більше 300 найменувань національних грошей, але разом з тим суперечливий і строкатий світ сьогодні як ніколи взаємопов'язаний і взаємозалежний. Ці глобальна цілісність і взаємозалежність засновані на необхідності загального використання низки економічних ресурсів, на зацікавленості в загальному вирішенні глобальних проблем, а також на міжнародних економічних взаєминах.

Саме світогосподарські зв'язки є матеріальною основою зростаючої взаємозалежності країн у рамках світової економіки.

До недавнього часу у вітчизняній традиції існував розподіл всіх країн світу на три групи: соціалістичні, капіталістичні, що розвиваються (країни третього світу). Природно, що подібний багато в чому ідеологізований підхід вичерпав себе. Більш доцільно класифікувати світова спільнота за ознакою специфіки господарських систем. З певною мірою умовності виділяють країни з розвиненою ринковою економікою; країни з ринковою економікою (до них відноситься і Росія); країни з неринковою економікою. За ступенем розвиненості ринкових механізмів говорять про низько-, середньо-і високорозвинених країнах.

Також у міжнародній практиці виділяють провідні високорозвинені країни (США, Німеччина, Японія), високоприбуткові нефтеекспортірующіе країни (Саудівська Аравія, Кувейт), нові індустріальні країни (Південна Корея, Мексика, Сінгапур, Гонконг, Бразилія) , найбільш бідні країни світу (Чад, Бангладеш, Ефіопія), різні регіональні союзи держав та інтеграційні угруповання (наприклад. Європейське співтовариство або утворився на руїнах СРСР Союз Незалежних Держав).

Замість панував раніше «вододілу» держав за принципом «Захід-Схід» все частіше вживається поділ «Північ-Південь», що припускає суперечливий комплекс економічних і політичних відносин між «індустріальним Північчю» (тобто розвиненими індустріальними країнами) і «аграрним Півднем» (розвиваються).

Всі різноманітні й самобутні національні економіки стягуються в єдиний простір силовим полем взаємної економічної залежності. Спроби розвитку в умовах автаркії, тобто повної національної чи групової самозабезпеченості, вжиті в тоталітарних країнах (Куба, Албанія, почасти СРСР), виявилися безперспективними і зазнали провал.

У сучасних умовах економіка кожної країни мимоволі потрапляє в зростаючу залежність від зовнішньоекономічних відносин.

Це проявляється в різноманітті зв'язків, що складаються між країнами. Зараз окрема держава практично не може існувати відокремлено від інших країн, не вступаючи з ними в різноманітні взаємозв'язки. Економічні відносини між країнами вже не обмежуються зовнішньою торгівлею, товарообміном. Вони включають рух капіталу між країнами, валютні відносини, міграцію робочої сили, науково-технічний обмін.

Міжнародні економічні відносини являють собою великий комплекс торгових, виробничих, науково-технічних, фінансових зв'язків між державами, що призводять до обміну економічними ресурсами, спільної економічної діяльності.

Існування суверенних держав обумовлює відмінність між національними ринками окремих країн і світовим ринком, якому властивий ряд особливостей. На світовий ринок значний вплив робить зовнішньоекономічна політика держав. У ній проявляються не лише загальні, а й самостійні національні інтереси. Існують відмінності в ступені свободи переміщення товарів і факторів виробництва усередині країни і між країнами. При веденні міжнародної торгівлі використовуються різні валюти. Для світового ринку характерно існування особливої системи цін - світові ціни на товари.

З поглибленням міжнародного поділу праці, зростанням інтернаціоналізації господарського життя, посиленням економічної залежності держав поступово формується світове господарство.

Всесвітнє (світове) господарство являє собою сукупність національних господарств незалежно від їх рівня розвитку та соціально-економічної приналежності, пов'язаних системою міжнародних економічних відносин.

Економічні відносини між країнами мають давнє походження. Ще в епоху рабовласницького ладу Древній Єгипет, Греція, Рим торгували з іншими країнами.

161

У середні століття торгівлю вели Генуя, Венеція, Великий Новгород. Хоча обсяги торгівлі були невеликі, вона грала певну роль в господарському житті. Країни обмінювалися переважно ремісничими виробами, дорогоцінними металами, предметами розкоші, прянощами, продукцією сільського господарства. Проте міжнародним економічним відносинам були властиві невеликі масштаби і епізодичний характер. На міжнародну торгівлю цього часу накладали помітний відбиток такі позаекономічні фактори, як війни, грабежі, піратство. Ще були відсутні умови для нормальної великомасштабної комерційної діяльності, не було достатніх коштів повідомлення.

За винятком окремих випадків, зовнішня торгівля мала обмежене значення в господарстві. Кожна країна прагнула в першу чергу забезпечити себе власними товарами, тоді як міждержавна торгівля охоплювала незначну частину продуктів виробництва. Розвиток торговельних відносин між країнами стримувалося також слабким участю грошей у міжнародних економічних відносинах. Основна частина зовнішньої торгівлі мала форму прямого натурального товарообміну.

Зростаюче значення міжнародних економічних відносин пов'язано з формуванням і розвитком промисловості, машинної індустрії, що послужило поштовхом до зростання міжнародних господарських зв'язків. Поява нових галузей і видів виробництва, збільшення продуктивності праці розширили можливість вивезення та продажу за кордон значної частини виробленої продукції. Водночас різко зросла потреба ряду країн у сировинних ресурсах. А оскільки можливості видобутку різних видів сировинних ресурсів в окремій країні найчастіше недостатні через відсутність необхідних природних запасів, зросла необхідність придбання сировини, палива і матеріалів в інших країнах.

Одночасно з цим поява транспортних засобів відкрило можливість перевезення товарів на значні відстані і у великих кількостях. Все це разом узяте сприяло інтенсивному зростанню міжнародної торгівлі, розширенню економічних зв'язків між країнами.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
  1. 28.2. Агентський договір: Агентський договір - це угода сторін, за яким агент
    28.2. Агентський договір: Агентський договір - це угода сторін, за яким агент зобов'язується за винагороду здійснювати за дорученням принципала юридичні та інші дії від свого імені, але за рахунок принципала або від імені та за рахунок принципала (ст. 1005 ЦК РФ).
  2. 28.1. Платники і об'єкт оподаткування: Прибутковий податок є формою вилучення частини новоствореної
    28.1. Платники і об'єкт оподаткування: Прибутковий податок є формою вилучення частини новоствореної вартості, що розподіляється на користь фізичних осіб - працівників. Платниками прибуткового податку є фізичні особи, як мають, так і не мають постійного місця проживання в
  3. 280. Що розуміється під заохоченням як способом забезпечення трудової
    280. Що розуміється під заохоченням як способом забезпечення трудової дисципліни і які види заохочень роботодавець має право застосовувати до працівників?: Заохочення як спосіб забезпечення трудової дисципліни - це певна форма суспільного визнання заслуг працівника у зв'язку з досягнутими їм успіхами в роботі. Воно надає на працівника не тільки позитивне моральний вплив, а й
  4. 27.8. Платіжний баланс: Фінансове становище країни на міжнародному ринку зазвичай оцінюють
    27.8. Платіжний баланс: Фінансове становище країни на міжнародному ринку зазвичай оцінюють за її платіжному балансу. Платіжний баланс є важливим показником і інструментом, що дозволяє передбачити ступінь можливої участі країни у світовій торгівлі, міжнародних
  5. 27.7. Міжнародно-правовий режим туризму і послуг у цій галузі
    27.7. Міжнародно-правовий режим туризму і послуг у цій галузі: Розвиток міжнародних зв'язків та співробітництва держав передбачає вдосконалення міжнародно-правових основ туризму та міжнародних подорожей. Ряд міжнародних угод, конвенцій і декларацій утворюють основи міжнародно-правового
  6. 2.7.5. Черговий щорічну відпустку: Відповідно до п. 5 ст. 37 Конституції РФ працює за трудовим
    2.7.5. Черговий щорічну відпустку: Відповідно до п. 5 ст. 37 Конституції РФ працює за трудовим договором гарантується право на оплачувану щорічну відпустку. Право на відпустку виникає у всіх працівників незалежно від місця роботи та організаційно-правової форми організації.
  7. 27.3. Сплата до бюджету податку на прибуток: Сума податку на прибуток визначається платниками на підставі
    27.3. Сплата до бюджету податку на прибуток: Сума податку на прибуток визначається платниками на підставі бухгалтерського обліку та звітності самостійно, відповідно до закону. Передбачена авансова сплата податку на прибуток, заснована на податковому плануванні. Підприємства
  8. 27.2. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ
    27.2. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ: Під організацією діяльності з удосконалення бізнес-процесів розуміється визначення учасників цієї діяльності, їх ролей, обов'язків і відповідальності, а також формалізація прийнятих рішень і доведення їх до зацікавлених осіб. Самим
© 2014-2022  rua.pp.ua