Головна
загрузка...
Головна >
Маркетинг, реклама і торгівля >
Міжнародний маркетинг >
« Попередня Наступна »
Акуліч, І.Л.. Міжнародний маркетинг: навч. посібник / І.Л. Акуліч. - Мн. Обчислюємо. шк.,. - 544 с., 2006 - перейти до змісту підручника

2.3.1. Національне право

загрузка...
Перш ніж прийняти рішення про вихід на зовнішні ринки, маркетологи фірми повинні вивчити правову систему кожної країни, в якій вона збирається здійснити свою підприємницьку діяльність. Право-ні системи кожної з країн мають свої специфічні особливості. З урахуванням цих особливостей виділяють держави, що мають: -

систему звичайного права (common law system), в осно-ue якої покладені традиції, прецеденти, звичаї та звичаї. Причому основна роль в тлумаченні закону належить судам. Прикладами країн, що мають таку правову систему, можуть бути США, Великобританія; -

систему цивільного права (civil law system), яка передбачає наявність розробленого комплексу законів, сіеденних в єдиний кодекс. Таку систему іноді називаються нпют також кодифікований правовою системою. Вона властива більш ніж 70 країнам світу, у тому числі Росії, Пеларусі, Німеччини, Франції, Японії; -

систему теократичної права (theocratic law system), що враховує релігійні заповіді. Така право-іая система в тій чи іншій мірі властива для 27 країн, і найбільш характерним прикладом країн, де вона використовується, є мусульманські. У таких країнах мусульманське право регулює по суті всі сторони життя.

2.3.1.1. Об'єкти національної права

При розгляді національного права необхідно визначити правові можливості реалізації міжнародного маркетингу. Для цього доцільно окремо розглянути правові основи регулювання підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності.

Що стосується підприємницької діяльності, то вона регулюється законодавством як окремих країн, так і законодавством країн-партнерів, а також правовими нормами, застосовуваними в союзах, в яких можуть складатися аналізовані країни.

Більш складним є регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Держава може мінімально втручатися в зовнішньоекономічну діяльність об'єктів господарювання і надавати їм повну свободу здійснення торгівлі. Може бути й інший підхід, коли держава створює несприятливі умови для діяльності іноземних підприємств, проводячи по відношенню до них політику протекціонізму.

Кожна країна або союз країн у тій чи іншій мірі формує законодавчу базу, що створює більш сприятливі умови для здійснення бізнесу своїми фірмами та дискримінує іноземні підприємства. Основними інструментами такої дискримінації є так звані тарифні та нетарифні бар'єри.

2.3.1.2. Тарифні бар'єри

У міжнародному маркетингу тарифами вважаються обов'язкові платежі, що встановлюються державою на імпортовані та експортовані товари. В якості тарифних бар'єрів виступають мита та митні платежі (рис. 2.3).

Що стосується мит, то вони зазвичай поділяються на окремі групи, підставою для формування яких є відповідні чинники. Зокрема, залежно від того, експортується чи імпортується товар або тільки транзитом перевозиться через територію держави, всі мита поділяються на: -

вивізні (експортні); -

ввізні (імпортні); -

транзитні.

Вивізні мита встановлюються на експортовані товари при перетині ними державного кордону. Їх основне призначення - скоротити вивіз товарів з країни зважаючи на їх недостатності для задоволення внутрішніх потреб. Такі мита можуть бути використані і у фіскальних цілях для забезпечення необхідних доходів державі.

Ввізні мита встановлюються на імпортовані в країну товари, а транзитні мита передбачені для товарів, що перевозяться через дане держава транзитом.

Залежно від способів розрахунку мита підрозділяються на специфічні, вартісні і змішані. Якщо вони визначаються щодо одиниці товару, їх прийнято називати специфічними. Вартісні мита складають певний відсоток від вартості продукції. При розрахунку змішаних мит використовуються обидва зазначених підходу.

Враховуючи специфічні особливості, властиві товару, мита підрозділяються на сезонні, антидемпінгові і компенсаційні. Сезонні мита встановлюються на товари сезонного попиту. Антидемпінгові мита передбачаються для імпортних товарів, що мають більш низькі ціни, ніж ціни на товари, що реалізуються на внутрішньому ринку. На ввезені в країну товари, для виробництва яких були використані субсидії, можуть бути встановлені компенсаційні мита.

Поряд із зазначеними митами до тарифних бар'єрів відносяться і митні платежі. У їх число входять акцизи, митні збори, податок на додану вартість.

Крім розглянутих вище торгових бар'єрів слід відзначити і так звані преференційні мита. Такі мита є досить низькими і встановлюються на товари, що ввозяться з країн, що розвиваються.

Природно, мита можуть і взагалі не застосовуватися. Наприклад, Росія встановила безмитний режим імпорту товарів більш ніж з 40 країн.

У кінцевому рахунку наявність мит та їх величина визначаються укладаються між державами відповідними договорами або регулюються багатосторонніми (регіональними) угодами між країнами.

2.3.1.3. Нетарифні бар'єри

В останні роки в багатьох країнах відбувається поступове зниження значущості тарифних бар'єрів і одночасно зростає роль нетарифних бар'єрів. В окремих випадках вони надають більш негативний вплив на зовнішньоекономічну діяльність, ніж тарифні.

Кількість нетарифних бар'єрів істотно збільшується в періоди спаду економіки. Вони менш передбачувані і можуть бути встановлені в прихованій формі.

До основних нетарифних бар'єрів відносяться: -

квоти; -

ембарго; -

добровільне обмеження експорту; -

ліцензування; -

державна монополія зовнішньої торгівлі. Квоти

Квотування передбачає встановлення обмежень на обсяг експорту або імпорту товару в кількісному вираженні протягом певного періоду. Зазначений обсяг товару і є квотою. Ліцензії на квоту закордонним фірмам та урядам інших країн, а також вітчизняним товаровиробникам зазвичай видаються урядом країни. Такі ліцензії визначають величину імпорту або експорту відповідних товарів. 11ри цьому основними причинами встановлення експортних квот є: -

необхідність забезпечити потреби в товарі на і і ранковому ринку за прийнятними для покупців цепам; -

доцільність збереження обмежених природних ресурсів ; -

бажання зменшити поставку товару на закордонні ринки і підвищити на нього ціну, як це роблять країни - експортери нафти, що входять в ОПЕК.

Основной причиною встановлення імпортних квот є бажання керівництва відповідної країни обмежити обсяг ввезених в країну певних товарів. Це робиться або з метою захисту інтересів місцевих товаровиробників іодітелей, або для того, щоб залучити кілька постачальників даного товару та потім шляхом видачі ліцензії ви-орпть найбільш прийнятного з них.

Ембарго

Ембарго можна розглядати як окремий випадок кнотірованія. Встановлення ембарго передбачає повну заборону на імпорт або експорт визначеного товару або всіх товарів стосовно конкретної країни. Як правило, ембарго застосовується для досягнення певних політичних цілей. Ембарго може бути встановлено окремою країною або оголошено наднаціональними організаціями, наприклад такий, як Організація Об'єднаних Націй.

Як приклад повної заборони на торгівлю з іншою країною можна навести оголошене США ембарго па торгівлю з Кубою.

Добровільне обмеження експорту

Добровільне обмеження експорту є одним з фіантов експортної квоти. Воно вводиться окремої

країною щодо експорту своїх товарів на прохання іншої країни. У разі невиконання такого прохання країна-прохач може прийняти більш суворі заходи щодо імпорту товарів, аж до введення ембарго. Тому в разі виникнення подібної ситуації на рівні країн приймаються влаштовують обидві країни обмеження. Класичним прикладом встановлення добровільного обмеження експорту є прийняття відповідних рішень урядом Японії і виробниками автомобілів на обмеження їх поставок в США.

Ліцензування

Ліцензування також є одним з способів обмеження експортних та імпортних операцій. Воно являє собою систему письмових дозволів державних органів країни на імпорт або експорт товару протягом певного терміну. Видаються ліцензії зазвичай поділяються на генеральні, індивідуальні та автоматичні. Генеральні ліцензії видаються на тривалий термін для імпорту або експорту товарів з окремих або всіх країн.

Для експорту або імпорту певних товарів конкретною фірмою їй видаються індивідуальні ліцензії, а в тому випадку, коли держава контролює імпорт окремих товарів, воно видає автоматичні ліцензії.

Державна монополія зовнішньої торгівлі

При встановленні державної монополії зовнішньої торгівлі здійснюється повний контроль за імпортними й експортними операціями. Для цього створюються спеціальні державні структури, які такий контроль здійснюють.

Поряд із зазначеними вище нетарифними бар'єрами окремі країни використовують й інші форми нетарифного обмеження зовнішньоекономічної діяльності, наприклад такі, як адміністративні зволікання і вимоги використання місцевих ресурсів при виробництві товарів. Такі заходи спрямовані на захист інтересів місцевих виробників, хоча часом вони і ущемляють інтереси споживачів.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =