загрузка...
Авторське право / Аграрне право / Адвокатура / Адміністративне право / Адміністративний процес / Бюджетна система / Гірське право / Цивільний процес / Цивільне право / Європейське право / Житлове право / Виборче право / Інформаційне право / Виконавче провадження / Історія політичних вчень / Конкурсне право / Конституційне право зарубіжних країн / Конституційне право Росії / Криміналістика / Міжнародне право / Спадкове право / Право власності / Право соціального забезпечення / Право юридичних осіб / Правознавство / Підприємницьке право / Сімейне право / Соціологія права / Судова психіатрія / Судова справа / Митне право / Теорія та історія держави і права / Трудове право / Кримінальне право / Кримінальний процес / Фінансове право / Екологічне право / Ювенальна юстиція / Юридична антропологія / Юридична техніка / Юридична етика
Головна >
Юридичні науки >
Міжнародне право >
« Попередня Наступна »
Ю. М. Колосов, Е. С. Кривчикова. Міжнародне право: підручник / відп. ред. А. Н. Вилегжаніна. - М.: Вища освіта, Юрайт-Іедат. - 1012 с., 2009 - перейти до змісту підручника

22.3. Поняття «міжнародна боротьба зі злочинністю»

загрузка...

Інтернаціоналізація злочинності, у тому числі збільшення числа злочинів, які зачіпають інтереси декількох держав, ускладнення способів скоєння злочинів зумовили необхідність співробітництва держав, прийняття спільних заходів для боротьби з транснаціональною злочинністю.

Міжнародна боротьба зі злочинністю являє собою скоординовану діяльність держав, міжнародних органів, організацій, спрямовану на попередження, припинення, розкриття злочинів, притягнення осіб, винних у їх скоєнні, до відповідальності.

Міжнародне співробітництво націлене на боротьбу із злочинами, які виходять за межі однієї держави, зазіхають на інтереси кількох держав, становлять небезпеку для міжнародного співтовариства; заходи по боротьбі з такими злочинами можуть бути ефективні тільки при міждержавному взаємодії.

Міжнародна боротьба зі злочинністю здійснюється на основі міжнародних угод і в рамках діяльності міжнародних органів, організацій. Стосовно до співпраці держав на основі міжнародних угод традиційно виділяють три основні напрями, які мають відповідну міжнародно-правову основу: -

визнання певних діянь як злочинних і особливої ??небезпечних, здійснення спільних дій з метою їх припинення (на універсальному рівні - Конвенція про попередження злочину геноциду і покарання за нього 1948

р., Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, 1971 р. та ін; на регіональному - Європейська конвенція по боротьбі з тероризмом 1977 (в рамках Ради Європи), Шанхайська конвенція про боротьбу з тероризмом, сепаратизмом і екстремізмом 2001 р. і др.), -

надання правової допомоги, зокрема проведення таких заходів, як розшук ймовірних злочинців, надання необхідних матеріалів, встановлення місцезнаходження та ідентифікація осіб і предметів, отримання показань, виконання запитів про проведення обшуків і пр. (Конвенція СНД про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р., Європейська конвенція про взаємну правову допомогу у кримінальних справах 1959

, двосторонні договори про взаємну правову допомогу); -

здійснення екстрадиції осіб, обвинувачених у скоєнні злочинів або засуджених осіб для виконання покарання (Європейська конвенція про видачу 1957 р.). У разі, коли між державами немає спеціального договору про видачу, правовою підставою екстрадиції можуть служити відповідні міжнародні конвенції по боротьбі з окремими злочинами.

Серед інших напрямків співробітництва можна виділити обмін інформацією, досвідом, реалізація міжнародних стандартів у галузі кримінального правосуддя (Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими 1984 р., Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх, 1985 (Пекінські правила)).

Істотний внесок у процес боротьби із злочинністю вносить діяльність різних міжнародних організацій, орга нів (ООН, ШОС, Інтерпол, Європол, Євроюст, органів міжнародної кримінальної юстиції). Основними джерелами є установчі документи, що регламентують порядок здійснення їх діяльності (Статут Міжнародної організації кримінальної поліції 1956 р., Римський статут Міжнародного кримінального суду 1998 р.).

В рамках ООН питання співпраці держав у боротьбі зі злочинністю розглядаються на сесіях ГА ООН; ними займаються також Рада Безпеки, ЕКОСОР. Відповідно до резолюції ГА ООН 1950 ООН успадковувала функції Міжнародної кримінальної та пенітенціарної комісії (МНВК). Боротьба із злочинністю є насамперед завданням компетентних органів кожної держави; ООН виступає як координатор діяльності держав у міжнародній боротьбі з злочинністю, сприяє їх співпраці для більшої його ефективності. У 1992 р. в якості функціонального органу ЕКОСОР була створена Комісія з попередження злочинності та кримінального правосуддя, що замінила діяв з 1950 р. Комітет з профілактики злочинності та боротьби з нею. Комісія сприяє реалізації прийнятої ГА ООН в 1991 р. Програми ООН з попередження злочинності та кримінального правосуддя. У функції Комісії входить формулювання, розробка програм дій з питань координації дій держав у боротьбі зі злочинністю, сприяння обміну досвідом, інформацією між державами з відповідних проблем, здійснення моніторингу за застосуванням державами стандартів ООН в галузі кримінального правосуддя.

Комісія координує і сприяє співробітництву держав в боротьбі з такими злочинами, як легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом, викрадення і торгівля людьми, корупція; досліджує нові тенденції в області транснаціональної організованої злочинності. З 1992 р. Комісія проводить сесії один раз на рік, у Відні. Порядок денний сесії, що проходила в 2007 р., була присвячена зміцненню Програми ООН в галузі попередження злочинності та кримінального правосуддя та посилення ролі Комісії в якості її керівного органу.

У завдання Комісії входить визначення кола питань, які доцільно виносити на обговорення держав у рамках скликуваного раз на п'ять років Конгресу ООН з попередження пре ступности та поводження з правопорушниками. Правову основу діяльності Конгресу складають резолюції ГА ООН і ЕКОСОР, правила процедури, які схвалює ЕКОСОР. За підсумками проведення Конгресу приймається доповідь, в якому містяться інформація про проведене Конгресі, його рішення і рекомендації. Конгреси скликаються з 1955 р. Порядок денний XI Конгресу (2005 р., Бангкок) була визначена як «Взаємодія і відповідні заходи: стратегічні союзи в галузі попередження злочинності та кримінального правосуддя». Розгляду підлягали питання про заходи, спрямовані на попередження, припинення таких злочинів, як тероризм, корупція, економічні злочини. За всю історію проведення Конгресів розглянуто значну кількість тем - злочини, що здійснюються неповнолітніми; транснаціональна організована злочинність; права і свободи правопорушників, багато інших. За підсумками проведення Конгресів прийнято ряд міжнародно-правових документів: Основні принципи незалежності судових органів 1985; Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими 1984; Керівні принципи в галузі попередження злочинності та кримінального правосуддя в контексті розвитку і нового міжнародного економічного порядку 1985 , Типовий договір про видачу 1990 р., Типовий договір про взаємну допомогу в галузі кримінального правосуддя 1990 року та ін

У 2001 р. резолюцією Ради Безпеки ООН був заснований Контртерористичний комітет ООН. У його завдання входить контроль за втіленням в життя резолюції 1373, прийнятої Радою Безпеки ООН, розпорядчої прийняття державами комплексу заходів, націлених на попередження, запобігання, припинення терористичної діяльності. Комітет інформує Раду Безпеки про дії держав по реалізації даних заходів; представляє Раді відповідні рекомендації.

В рамках ЄС питаннями співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю займається (поряд з Інтерполом) Європейська поліцейська організація (Європол). Положення про створення Євро-полу містилися в Маастрихтському договорі 1993; пізніше була прийнята Конвенція 1995 про принципи роботи та завдання Євро-полу. У його функції входить координація роботи національних слідчих органів, інформаційне та науково-технічне сприяння державам-членам у розслідуванні злочинів. У рамках ЄС також діє структура Євроюст (Eurojust), створена в 2002 р. рішенням Ради ЄС. Мета даної структури полягає в підвищенні ефективності діяльності правоохоронних органів держав - членів ЄС. Євроюст сприяє виконанню міжнародних доручень про взаємну правову допомогу і запросив про екстрадицію, а також розслідування і судовому переслідуванню за скоєння особливо небезпечних транснаціональних злочинів.

У рамках СНД засновано Бюро з координації боротьби з організованою злочинністю та іншими небезпечними видами злочинів на території Співдружності. До його основних завдань належать: формування і збереження банку даних; сприяння компетентним державним органам у міжнародному розшуку осіб; забезпечення узгоджених дій при проведенні оперативно-розшукових заходів; вироблення рекомендацій щодо боротьби з транснаціональною злочинністю. Діє також Антитерористичний центр СНД.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =

енциклопедія  біфштекс  індичка  мус  наполеон