загрузка...
Авторське право / Аграрне право / Адвокатура / Адміністративне право / Адміністративний процес / Бюджетна система / Гірське право / Цивільний процес / Цивільне право / Європейське право / Житлове право / Виборче право / Інформаційне право / Виконавче провадження / Історія політичних вчень / Конкурсне право / Конституційне право зарубіжних країн / Конституційне право Росії / Криміналістика / Міжнародне право / Спадкове право / Право власності / Право соціального забезпечення / Право юридичних осіб / Правознавство / Підприємницьке право / Сімейне право / Соціологія права / Судова психіатрія / Судова справа / Митне право / Теорія та історія держави і права / Трудове право / Кримінальне право / Кримінальний процес / Фінансове право / Екологічне право / Ювенальна юстиція / Юридична антропологія / Юридична техніка / Юридична етика
Головна >
Юридичні науки >
Міжнародне право >
« Попередня Наступна »
Фархутдинов І.З. . Міжнародне інвестиційне право-теорія і практика - Волтерс Клувер, 2005 - перейти до змісту підручника

2.1.1. Ускладнення структури нормативної системи міжнародного права в умовах глобалізації

загрузка...

Дослідження проблем правового регулювання іноземних інвестицій як в цілому міжнародних економічних відносин показує, що вони не вкладаються в загальноприйняту усталену доктрину міжнародного права, відповідно до якої "міжнародне право - це система міжнародних договірних і звичайних норм, створюваних державами та іншими суб'єктами міжнародного права, спрямованих на підтримку миру і зміцнення міжнародної безпеки, встановлення і розвиток всебічного міжнародного співробітництва, які забезпечуються сумлінним виконанням суб'єктами міжнародного права своїх міжнародних зобов'язань, а при необхідності і примусом, здійснюваним державами в індивідуальному чи колективному порядку відповідно до діючих норм міжнародного права "* (72). Більш коротке визначення даної правової категорії ми знаходимо в семитомному "Курсі міжнародного права", який визначає міжнародне право як "систему юридичних норм, що регулюють відносини між державами та іншими суб'єктами цієї системи права".

Більш кращою при розгляді правових проблем іноземних інвестицій є, на наш погляд, трактування міжнародного права як складного комплексу правових норм, створюваних державами та міждержавними організаціями шляхом угод і представляють собою самостійну правову систему, предметом регулювання якої є міждержавні та інші міжнародні відносини * (73). Подібний науково-методичний підхід, що враховує складне й суперечливе стан сучасного міжнародного права, дозволяє виявити і чітко позначити проблеми правового регулювання іноземних інвестицій на двох рівнях: міжнародно-правовому і національно-правовому.

Нові тенденції, що обумовили ускладнення структури нормативної системи міжнародного права, проявляються в першу чергу в регулюванні міжнародних економічних і, звичайно ж, інвестиційних відносин. Сучасний розвиток іноземних інвестицій виявило цілий комплекс нових, винятково складних проблем, вирішення яких можливе тільки за умови, якщо буде задіяний потенціал всієї міжнародної нормативної системи. Складність полягає також у тому, що сама можливість цілеспрямованого регулювання міжнародних економічних відносин є предметом дискусії вчених і практиків. При цьому не піддається сумніву, що міжнародні економічні відносини потребують відповідного нормативно-правовому регулюванні. Предметом полеміки виступають самі форми і методи регулювання, види використовуваних для цього норм * (74).

У ході дискусій були позначені три основні концепції. Прихильники першої стверджують, що міжнародні економічні відносини мають регулюватися спонтанно виникаючими правовими нормами, а не шляхом цілеспрямованих дій держав. Іншими словами, вони дотримуються традиційного напрямку, надаючи особливого значення звичайному, або спонтанного, права і виходячи з того, що регулювання вільного руху капіталів, товарів і послуг у світі здійснюється в ході еволюційного процесу проб і помилок, в якому "виживають" найбільш відповідні норми * (75).

Інша доктрина, умовно названа управлінської * (76), заперечує, що спонтанні норми можуть забезпечити необхідний рівень регулювання ускладнилися економічних відносин; досягти цієї мети не можуть і норми, створювані шляхом формальних угод, оскільки вони недостатньо динамічні і гнучкі. В силу осложненности, а то і заплутаності міжнародних економічних відносин їх неможливо регулювати за допомогою стійких і жорстких норм, що і призводить міжнародне співтовариство до висновку про необхідність розробки шляхом заснування спеціалізованих універсальних організацій особливих регламентів і процедур для безперервного управління системою міжнародних економічних відносин * (77 ). Досвід ГАТТ, координуючого генерального угоди, що містить невелику кількість постанов процесуального характеру, але незважаючи на це фактично перетворився на міжнародну універсальну організацію (що відбилося в його перетворенні у Світову організацію - СОТ), свідчить на користь цієї доктрини.

Третя концепція, легалістський, стверджує, що ні приймаються в кожному випадку рішення, ні спонтанні норми не можуть забезпечити достатньо стійкий міжнародний економічний порядок. Це під силу тільки свідомо створюваним і зафіксованим правилам, стійким норм загального характеру * (78).

Одним словом, всі три доктрини відображають існуючі тенденції в розвитку нормативного регулювання міжнародних економічних відносин. Їх недоліком є ??те, що вони абсолітізіруют значення якогось одного виду норм. Насправді ефективне регулювання може бути досягнуто тільки в результаті відповідної взаємодії всіх видів норм, тобто забезпечення оптимальної структури міжнародної нормативної системи * (79).

В орбіту міжнародного права поряд з міжнародними міждержавними відносинами входять міжнародні відносини недержавного характеру - між юридичними та фізичними особами різних держав (так звані відносини з "іноземним елементом" чи з "міжнародним елементом"), а також за участю міжнародних неурядових організацій та міжнародних господарських об'єднань. Слідуючи цій логіці, можна припустити, що суб'єктами міжнародного права виступають, наприклад, і Міжнародний центр з врегулювання інвестиційних спорів (ІКСІД), створений на підставі Вашингтонської конвенції від 18 березня 1965 * (80), і Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій (БАГІ ), чинне відповідно до Сеульської конвенції від 1985 * (81)

Що стосується іноземних інвесторів, в якості яких, як правило, виступають юридичні та фізичні особи зарубіжних держав, то їх можна охарактеризувати як суб'єкти відносин держав з юридичними і фізичними особами, які перебувають під юрисдикцією інших держав, тобто мова тут йде про особливу категорії змішаних міжнародних відносин державно-недержавного характеру.

Безумовно, міжнародне право сформувалося і діє в першу чергу як частина міждержавної системи, сукупність принципів і норм, що регулюють найрізноманітніший коло відносин між державами та похідними від них суб'єктами, міжнародними міжурядовими організаціями.

Відповідно такий підхід зумовлює розуміння міжнародного права як регулятора міжнародних відносин, зовнішньополітичних дій держав, як правового комплексу, існуючого в міждержавній системі, і тільки в ній. Такого роду трактування міжнародного права превалює в наукових працях і підручниках * (82). Але в умовах глобалізації міжнародної спільноти і світового господарства традиційне розуміння міжнародного права не відповідає, на наш погляд, сучасним завданням і потребам.

Висловлена ??у вітчизняній літературі кілька років тому точка зору, що міжнародне право існує як би в двох вимірах і може бути охарактеризоване у двох аспектах * (83), до цих пір не знайшла ні позитивних, ні негативних відгуків публічного характеру. Видається, що причина такого загального умовчання криється в цілому комплексі чинників, що склалися на сьогоднішній день в науці міжнародного права. Сформована в специфічних умовах радянського суспільства, яке було до крайності огосударствлено і наскрізь пронизане командно-адміністративною системою, ця наука значною мірою обслуговувала політико-ідеологічні підвалини країн соціалістичного табору на міжнародній арені.

Сьогодні, в умовах докорінно змінився за формою і суттю світової спільноти, коли знищені бар'єри на шляху вільного руху капіталів, товарів, послуг і праці, необхідно по-новому поглянути на роль і місце, цілі та завдання міжнародного права * (84).

Істотні зміни в структурі міжнародних відносин і відповідно в предметі міжнародно-правового регулювання зумовлюють необхідність по-новому поглянути на оцінку поняття і видів суб'єктів міжнародного права. Хоча традиційна доктрина, що визнає міжнародну правосуб'єктність тільки держав, державно-подібних утворень, міжнародних міжурядових організацій, як уже зазначалося, продовжує превалювати, проте робляться спроби виділити так звані нетрадиційні суб'єкти міжнародного права. Участь останніх у правовідносинах, регульованих міжнародно-правовими нормами і, стало бути, що мають статус носіїв певних міжнародних прав і обов'язків, видається, на думку деяких вчених, цілком реальним * (85).

У це коло нетрадиційних суб'єктів права можна поставити міжнародні неурядові організації, транснаціональні корпорації (на думку Г.В. Ігнатенко - міжнародні господарські об'єднання, а на думку В.М. Шумилова - багатонаціональні підприємства), національні юридичні та фізичні особи. Однак питання про статус і видах нетрадиційних суб'єктів вирішується, навіть при визнанні їх міжнародної правосуб'єктності, неоднозначно.

Деякі вчені в міжнародно-правовій системі виділяють правосоздающіе суб'єкти і правоприменяющими суб'єкти, які розмежовуються таким чином: 1) суб'єкти правосоздающіе є разом з тим і суб'єкти правоприменяющими, оскільки той, хто бере участь у нормотворчому процесі, що не може бути осторонь від практики застосування норм; 2) суб'єкти тільки правоприменяющими, але не володіють нормотворчої здатністю * (86). Стосовно до міжнародному інвестиційному праву до першої категорії відносяться держави - реципієнти іноземних інвестицій, міжнародні фінансово-економічні організації, наприклад Міжнародний центр з врегулювання інвестиційних спорів, Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій (БАГІ), а до другої - іноземні інвестори в усьому їх різноманітті: господарюючі суб'єкти та інші юридичні особи, в тому числі транснаціональні корпорації. До другої категорії правоприменяющих суб'єктів слід віднести і міжнародні неурядові організації.

При цьому категорія суб'єктів, що реалізують міжнародні інвестиційні норми, значно ширше кола нормосоздающіх суб'єктів міжнародного інвестиційного права. Після вступу в силу міжнародного договору до його виконання і до забезпечення його виконання поряд з державними органами і посадовими особами, що брали участь у процесі укладання договору, залучаються органи і посадові особи, функції яких так чи інакше пов'язані з предметом договірної регламентації. Враховуючи інших численних учасників правозастосовчого процесу, названих вище, можна констатувати, що договір діє і поза системою державної влади * (87).

У зв'язку з цим заслуговує на увагу характеристика міжнародного права як складової частини несформованого всесвітнього світового комплексу, який включає поряд з міжнародним правом правові системи держав, тобто внутрішньодержавні, національні правові системи. Автори цієї концепції мають на увазі, що узгодження, взаємодія, в рамках якого певні норми міжнародного права беруть участь у регулюванні та внутрішньодержавних відносин, безпосередньо застосовуються у сфері правової системи держави * (88). Тим часом дуалістичне розуміння права як утвореного двома хоча й взаємозалежними, але самостійними правовими системами (внутрішньодержавним і міжнародним правом) загальновизнано в доктрині як національного, так і міжнародного права.

Не вдаючись у подробиці, слід зазначити, що в теорії міжнародного права висувалися схоластичні моністичні теорії права, наприклад теорія єдиного права. Відповідно до неї, одні вчені таким єдиним правом вважають міжнародне право, яке нібито може регулювати і внутрішньодержавні відносини, але допускає існування на певному етапі розвиненого внутрішньодержавного правового регулювання, яке зникне в майбутньому, у міру розвитку міжнародного права. Інші автори стверджують, що міжнародне право допустимо лише в межах, передбачених національним правом, тобто служить внешнегосударственним правом даної держави * (89).

 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =

енциклопедія  біфштекс  індичка  мус  наполеон