загрузка...
Головна >
Економічні науки >
Економічна теорія >
« Попередня Наступна »
Райзберг Б. А.. Курс економіки: Підручник / За ред. Б. А. Райзберг. - ИНФРА-М. - 720 с. ISBN 5-86225-387-4, 1997 - перейти до змісту підручника

19.4. Фінансові баланси підприємств

загрузка...
Баланси або бюджетів підприємств, як і бюджет державний, складаються з доходів і витрат. У процесі господарської діяльності підприємства, заснованого на будь-якій формі власності, утворюються фінансові ресурси. Це грошові доходи і надходження, які є в розпорядженні господарюючого суб'єкта. За рахунок цих ресурсів підприємство виконує фінансові зобов'язання, здійснює необхідні витрати і витрати для забезпечення нормальної діяльності.

Всі фінансові ресурси підприємств утворюються з трьох груп джерел: 1) за рахунок власних і прирівняних до них коштів; 2) за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку; 3) у вигляді коштів, що надходять у порядку перерозподілу.

За рахунок виручки від реалізації продукції та від продажу послуг утворюються валовий дохід підприємства і чистий дохід у вигляді прибутку від основної діяльності, від фінансових операцій, від робіт, виконуваних господарським способом, і у вигляді інших доходів. Надходження грошей за рахунок власної діяльності відбувається також у вигляді амортизаційних відрахувань, від продажу вибулого майна, у формі стійких пасивів, цільових надходжень, у вигляді, наприклад, плати батьків за утримання дітей в дитячих установах підприємств, шляхом мобілізації внутрішніх ресурсів у будівництві, за допомогою отриманих пайових та інших внесків членів трудових колективів, а також у формі інших надходжень. Ці доходи і надходження є тим ресурсом, який підприємство мобілізує з власних і прирівняних до них коштів.

Друга група ресурсів мобілізується на фінансовому ринку, надходить шляхом продажу власних акцій, облігацій та інших видів цінних паперів, а також у вигляді отриманих кредитів.

Що стосується третьої групи надходжень, одержуваних у порядку перерозподілу, то до них відносяться: страхове відшкодування за настали ризикам;

фінансові ресурси, які від концернів, асоціацій або інших галузевих структур; ресурси, що надходять на пайових засадах; дивіденди і відсотки з цінних паперів інших емітентів; бюджетні субсидії та інші види ресурсів.

За рахунок усіх цих джерел і здійснюються витрати і відрахування засобів. Такі витрати підприємств йдуть на розширення виробництва, на економічне стимулювання працівників, на операційні та інші потреби. У складі витрат на розширення виробництва насамперед відображаються капітальні вкладення, відрахування у фонди економічного стимулювання, витрати на придбання цінних паперів, відрахування в різні благодійні фонди і т.

д. Зіставляючи зрештою доходи і витрати , підприємства виявляють можливості взаємовідносин з бюджетом та позабюджетними фондами. Ці співвідношення відображаються у фінансовому плані, який складається підприємством на рік з поквартальною розбивкою і служить важливим документом для чіткої організації всієї фінансово-господарської роботи.

Виручка від реалізації продукції - головне джерело коштів, з яких черпаються ресурси для розвитку виробництва, для створення фондів споживання і накопичення, для участі колективу у формуванні доходів бюджету. Величина виручки залежить від обсягу реалізованої продукції і ціни, за якою вона продається. Проведена в Росії лібералізація цін дає простір ринкових відносин і в той же час вимагає вмілої комерціалізації, так як завищення цін може заважати реалізації продукції, а високі ціни на сировину і матеріали, енергію і робочу силу знижують можливість отримання прибутку.

Від виручки, як вже добре відомо, залежить валовий прибуток підприємства, що дорівнює різниці між виручкою і величиною витрат, що випускається підприємством, тобто представленими в грошовій формі поточними витратами на виготовлення і продаж продукції. Правила, що визначають склад витрат, що включаються до собівартості продукції, затверджуються Міністерством фінансів. Прибуток як фінансовий показник визначає (за вирахуванням податків) фінансові ресурси, що залишаються в розпорядженні підприємств.

Матеріальною основою виробництва на будь-якому підприємстві є основні виробничі засоби, основний капітал. Ця будівля, верстати, машини, споруди. На момент придбання основних засобів і

252

обліку їх на балансі підприємства їх вартісна оцінка збігається з фактичною ціною. Надалі, у міру зносу основних фондів, їх вартість по суті роздвоюється - одна частина, рівна зносу, переноситься на випущену продукцію, а інша, що залишилася, відображає залишкову вартість діючих основних фондів. Знесення частини накопичується в грошовій формі в амортизаційному фонді. Цей фонд формується шляхом щорічних амортизаційних відрахувань і використовується для відновлення і розширення основних фондів. До терміну повної заміни основних засобів нараховані амортизаційні відрахування вільні і використовуються як додаткове джерело розвитку виробництва. Розрахунок амортизаційного фонду здійснюється із застосуванням економічно обгрунтованих норм амортизації.

Поряд з основними засобами будь-якому підприємству для нормальної життєдіяльності необхідні і оборотні виробничі фонди у вигляді сировини, матеріалів, енергії, палива і залишків незавершеного виробництва.

Крім оборотних фондів у підприємств виникають фонди обігу у вигляді залишків готової продукції, відвантажених товарів, коштів у розрахунках. Оборотні виробничі фонди і фонди обігу утворюють разом оборотні кошти підприємства. Для формування оборотних коштів використовуються як власні кошти, так і кредити, отримані від банків або інших кредиторів.

Формування власних обігових коштів відбувається в процесі створення підприємства, коли формується його статутний фонд. Джерела цих оборотних коштів приблизно ті ж, що і при формуванні основного капіталу, а саме акціонерний капітал, пайові внески, стійкі пасиви. У державному секторі іноді можуть бути і кошти, що асигнуються бюджетом. Оборотні кошти підприємств безперервно оновлюються і поповнюються.

В умовах перехідного періоду від централізовано керованої до ринкової економіки виникає одне з кризових явищ, що складається в нестачі у підприємств оборотних коштів. Причини такого становища полягають у підвищенні цін на матеріальні ресурси, не компенсовані зростанням цін на продукцію підприємств, в неможливості реалізувати продукцію, в несвоєчасні платежі за реалізовану продукцію, в повільному перерахування банками підприємствам оплати за продану продукцію, в прагненні підприємств витрачати гроші на оплату праці або грошові накопичення, а не на закупівлю матеріалів.

Діяльність підприємств в умовах ринкової економіки значно підвищує роль і значення прибутку. Прибуток - основне джерело розширення виробництва та забезпечення інших потреб підприємства. Тому найважливішим завданням є обгрунтоване побудова механізму розподілу прибутку. При розподілі прибутку необхідно, щоб забезпечувалося органічне поєднання інтересів колективу підприємства в цілому і конкретних працівників, поточних і перспективних потреб.

В умовах переходу до ринку підприємства отримали фінансову незалежність, вони самі визначають, куди, в яких розмірах і в які терміни направити отриманий прибуток. Єдиною регламентацією є встановлений порядок сплати підприємством з прибутку податків державі. За основу обчислення податків береться валовий прибуток підприємства, яка включає в себе прибуток від реалізації продукції, що обчислюється у вигляді різниці між виручкою від реалізації (без податку на додану вартість і акцизів) і витратами на виробництво і реалізацію продукції, що включаються до собівартості. У валовий прибуток також входить виручка, одержана від реалізації основних засобів і іншого майна. Включаються сюди також і доходи від позареалізаційних операцій, а саме від пайової участі в діяльності інших підприємств, від здачі майна в оренду, дивіденди і відсотки за акціями, облігаціями та іншими цінними паперами, отриманими підприємством, суми, отримані у вигляді штрафів, різних санкцій, та інші доходи, безпосередньо не пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Після сплати податків на прибуток та інших обов'язкових платежів до бюджетні та позабюджетні фонди залишилася (чиста) прибуток розподіляється і використовується підприємством самостійно. Вона може спрямовуватися на виплату дивідендів і відсотків, відраховуватися на потреби виробничого, споживчого та соціального характеру.

При розподілі прибутку необхідно перш за все враховувати потреби підприємств у здійсненні капітальних вкладень, так як самофінансування стає основним джерелом покриття витрат, пов'язаних з розширенням виробництва. Тому з урахуванням кон'юнктури ринку визначаються розміри відрахувань від прибутку у фонди виробничого розвитку, які використовуються для капітальних вкладень, збільшення оборотних коштів, забезпечення науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, для впровадження нових технологій. Частина прибутку використовується також на сплату відсотка за користування інвестиційним кредитом.

Ринок зумовив також формування резервного фонду, так як в нових умовах різко зростає можливість ділових ризиків. Цей резервний фонд формується за рахунок щорічних відрахувань, величина яких встановлюється установчими документами підприємства, фірми і становить, як показує практика, не менше 5% від суми чистого прибутку.

Ринкові відносини зажадали докорінно змінити раніше застосовувалися планово-директивну та нормативну системи розподілу і використання прибутку. Принципова відмінність полягає в тому, що чистий (залишкова) прибуток ділиться не за встановленим заздалегідь «зверху» пропорціям, не по строго зафіксованим нормативам, а на розсуд самого підприємства. Фірми, виходячи зі своїх потреб, вибирають цільове призначення використання прибутку.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =

енциклопедія  біфштекс  індичка  мус  наполеон