Головна
загрузка...
Авторське право / Аграрне право / Адвокатура / Адміністративне право / Адміністративний процес / Бюджетна система / Гірське право / Цивільний процес / Цивільне право / Європейське право / Житлове право / Виборче право / Інформаційне право / Виконавче провадження / Історія політичних вчень / Конкурсне право / Конституційне право зарубіжних країн / Конституційне право Росії / Криміналістика / Міжнародне право / Спадкове право / Право власності / Право соціального забезпечення / Право юридичних осіб / Правознавство / Підприємницьке право / Сімейне право / Соціологія права / Судова психіатрія / Судова справа / Митне право / Теорія та історія держави і права / Трудове право / Кримінальне право / Кримінальний процес / Фінансове право / Екологічне право / Ювенальна юстиція / Юридична антропологія / Юридична техніка / Юридична етика
Головна >
Юридичні науки >
Цивільний процес >
« Попередня Наступна »
П.В. Алексій, Н.Д. Амаглобелі. Цивільне процесуальне право Росії: Підручник для вузів. - М.: ЮНІТІДАНА. - 432 с., - Перейти до змісту підручника

19.3. Підстави до скасування судових постанов у наглядовому порядку. Визначення судів, які розглядають справу в наглядовій інстанції

загрузка...

Відповідно до ст. 390 ЦПК суд, розглянувши справу в порядку нагляду, має право:

306

- залишити судове постанову суду першої, другої чи наглядової інстанції без зміни, наглядову скаргу або подання прокурора про перегляд справи в порядку нагляду без задоволення;

- скасувати судове постанову суду першої, другої чи наглядової інстанції повністю або частково і направити справу на новий розгляд;

- скасувати судове постанову суду першої, другої чи наглядової інстанції повністю або частково і залишити заяву без розгляду або припинити провадження у справі;

- залишити в силі одне з прийнятих у справі судових постанов;

- скасувати або змінити судове постанову суду першої, другої чи наглядової інстанції та ухвалити нове судове постанову, не передаючи справу для нового розгляду, якщо допущена помилка в застосуванні і тлумаченні норм матеріального права.

Суд наглядової інстанції залишає рішення, визначення або постанова без зміни, а протест без задоволення, якщо прийде до висновку про те, що винесене рішення, визначення або постанова відповідає закону, а доводи протесту несуттєві. У цьому випадку в постанові суду наглядової інстанції повинен вказати мотиви, з яких доводи протесту визнані неправильними або не є підставою до скасування рішення.

Рішення, визначення або постанова підлягають скасуванню, якщо суд неправильно застосував або витлумачив норми матеріального права чи допустив істотне порушення норм процесуального права, що призвело винесення незаконного рішення, ухвали, постанови. Скасовуючи рішення, визначення, суд наглядової інстанції може направити справу на новий розгляд до суду першої або касаційної інстанції.

На новий розгляд до суду касаційної інстанції справа може бути передана, якщо суд другої інстанції допустив істотні процесуальні порушення, які не дали можливості належним чином перевірити законність і обгрунтованість рішення і доводів скарги або протесту (неповідомлення осіб, беруть участь у справі, про час і місце розгляду справи; розгляд справи в неналежному складі і т.

п.).

Припинення провадження у справі і залишення заяви без розгляду можуть мати місце лише з підстав, перелічених у ст. 220, 222 ЦПК, і якщо обставини, що тягнуть прийняття такого рішення, не вимагають перевірки в суді першої інстанції.

307

Повноваження суду наглядової інстанції дещо ширше, ніж суду касаційної інстанції. При розгляді справи в наглядовій інстанції суд має право залишити в силі одне з раніше винесених у справі рішень, якщо воно не суперечить закону і відповідає обставинам справи.

Скористатися повноваженням скасувати, змінити судове постанову суду першої, касаційної чи наглядової інстанції суд наглядової інстанції може тільки в тому випадку, коли ці суди не застосували закон, який підлягає застосуванню, застосували закон, який не підлягає застосуванню, або неправильно витлумачили норми матеріального права.

Якщо суд, який розглядає справу в порядку нагляду, скасувавши повністю або в частині рішення, визначення або постанова, приходить до висновку про наявність обставин, передбачених ст. 215, 216 ЦПК, то він може передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції із зазначенням в мотивувальній частині ухвали (постанови) на необхідність обговорити питання про зупинення провадження у справі.

Стосовно до ст. 200, 202, 203 ЦПК суд, який розглядає справу в порядку нагляду, має право виходячи з фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції, виправити арифметичну помилку, допущену у винесеному цієї наглядовою інстанцією визначенні (постанові) про зміну рішення або про винесення нового рішення, а також роз'яснити це визначення (постанова) у разі його неясності або дозволити питання про відстрочку, розстрочку виконання зміненого або винесеного ним нового рішення, про зміну способу і порядку його виконання.

Підставами скасування рішення, ухвали, постанови є неправильне застосування або тлумачення норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються неправильно застосованими, якщо суд не застосував закон, який підлягає застосуванню, або застосував закон, який не підлягає застосуванню.

Незастосування закону, що підлягає застосуванню, має місце в тих випадках, коли суд не тільки не вказує у вирішенні підлягає застосуванню норму матеріального права, а й дозволяє справа всупереч нормам законодавства.

З цим порушенням наглядова інстанція зіштовхується і тоді, коли суд, вирішуючи справу, застосував скасований закон або норми підзаконного акту, суперечать закону або прийняті з порушенням встановленого порядку.

Застосування закону, не підлягає застосуванню, має місце в тих випадках, коли при вирішенні справи суд керується не

308

тією нормою матеріального права, яка регулює спірні правовідносини. Подібне порушення пояснюється, як правило, неправильною кваліфікацією відносин сторін.

При неправильному тлумаченні закону суд застосовує ту норму, яка підлягає застосуванню в даному випадку, але зміст і сенс її розуміє невірно, внаслідок чого в рішенні суд робить неправильний висновок про права та обов'язки сторін.

Неправильне застосування норм матеріального права не завжди приводить до скасування рішення суду. Відповідно до п. 5 ст. 390 ЦПК суд, розглянувши справу в порядку нагляду, своєю ухвалою має право змінити рішення суду першої, касаційної чи наглядової інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, якщо допущена ним помилка в застосуванні або тлумаченні норм матеріального права дає підстави для зміни рішення. Судове рішення не може бути скасовано з формальних міркувань.

Всі порушення норм процесуального права в законі розділені на дві групи. До першої можна віднести такі порушення, які у всіх випадках тягнуть скасування рішення, незалежно від доводів протесту. Їх прийнято називати безумовними підставами скасування рішення. Усі вони перераховані у ст. 364 ЦПК.

У другу групу входять процесуальні порушення, які спричинили винесення незаконного рішення. Ці порушення називаються істотними порушеннями норм процесуального права. Переліку таких порушень у законі немає. У кожному конкретному випадку суд повинен сам визначити, чи є дане процесуальне порушення істотним і спричинило чи воно винесення незаконного рішення.

У ст. 390 ЦПК не вказується на необгрунтованість рішень як на самостійну підставу до їх скасування. Однак вимога обгрунтованості рішень закріплено в ст. 195. Невиконання судом цих вимог слід віднести до істотних порушень норм процесуального права, які повинні тягти скасування рішення суду. До таких порушень, зокрема, можна віднести неправильне визначення судом предмета доказування, обгрунтування рішення неприпустимими доказами, залучення в процес і дослідження доказів з порушенням встановлених правил.

За результатами розгляду справи в порядку нагляду суд наглядової інстанції виносить мотивовану ухвалу, в якій повинні бути вказані:

- найменування і склад суду, який виніс його; - дата і місце його винесення; - справа, по якій воно винесене; - найменування особи, яка подала наглядову скаргу або подання прокурора про перегляд справи в порядку нагляду;

309

- прізвище та ініціали судді, який виніс ухвалу про передачу справи до суду наглядової інстанції для розгляду по суті;

- зміст оскаржуваних судових постанов нижчестоящих судів;

- закон, на підставі якого винесено ухвалу за результатами розгляду справи по суті.

При відхиленні протесту суд наглядової інстанції зобов'язаний вказати мотиви, з яких доводи протесту визнані неправильними або не є підставою до скасування рішення суду. При скасування рішення і передачі справи на новий розгляд суд зобов'язаний у своєму визначенні (постанові) вказати, які обставини справи необхідно з'ясувати, які докази слід витребувати, а також які інші дії має вчинити суд, знову розглядає справу.

Визначення президії відповідного суду підписується його головою, визначення судової колегії - суддями, які розглядали справу в порядку нагляду.

Ухвала (постанова) суду наглядової інстанції оскарженню не підлягає і вступає в законну силу з моменту його винесення.

Суд, який розглядає справу в порядку нагляду, має право у випадках, передбачених ст. 224 ЦПК, винести окрему ухвалу.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =