загрузка...
Авторське право / Аграрне право / Адвокатура / Адміністративне право / Адміністративний процес / Бюджетна система / Гірське право / Цивільний процес / Цивільне право / Європейське право / Житлове право / Виборче право / Інформаційне право / Виконавче виробництво / Історія політичних вчень / Конкурсне право / Конституційне право зарубіжних країн / Конституційне право Росії / Криміналістика / Міжнародне право / Спадкове право / Право власності / Право соціального забезпечення / Право юридичних осіб / Правознавство / Підприємницьке право / Сімейне право / Соціологія права / Судова психіатрія / Судова справа / Митне право / Теорія та історія держави і права / Трудове право / Кримінальне право / Кримінальний процес / Фінансове право / Екологічне право / Ювенальна юстиція / Юридична антропологія / Юридична техніка / Юридична етика
Головна >
Юридичні науки >
Цивільний процес >
« Попередня Наступна »
П.В. Алексій, Н.Д. Амаглобелі. Цивільне процесуальне право Росії: Підручник для вузів. - М.: ЮНІТІДАНА. - 432 с., - Перейти до змісту підручника

18.3. Повноваження суду касаційної інстанції

загрузка...

У повноваження суду касаційної інстанції входить перевірка законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції виходячи з доводів, викладених у касаційних скарзі, поданні та запереченнях щодо скарги, подання.

Суд оцінює наявні у справі, а також додатково представлені докази, якщо визнає, що вони не могли бути представлені стороною до суду першої інстанції, підтверджує зазначені в оскаржуваній рішенні суду факти та правовідносини або встановлює нові факти і правовідносини. Суд касаційної інстанції в інтересах законності має право перевірити рішення суду першої інстанції в повному обсязі (ст. 347 ЦПК).

Суд касаційної інстанції відповідно до ст. 361 ЦПК при розгляді касаційних скарг, представлення вправі:

- залишити рішення суду першої інстанції без зміни, а касаційні скаргу, подання без задоволення; - скасувати рішення суду першої інстанції повністю або частково і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в тому ж або іншому складі суддів, якщо порушення, допущені судом першої інстанції, не можуть бути виправлені судом касаційної інстанції;

- змінити або скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, не передаючи справи на новий розгляд, якщо обставини, що мають значення для справи, встановлені на підставі наявних і додатково представлених доказів;

- скасувати рішення суду першої інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити заяву без розгляду.

289

Касаційна інстанція залишає рішення без зміни, а скаргу або протест без задоволення в тому випадку, якщо обставини справи встановлені судом повно і правильно, рішення винесено згідно з законодавством, а мотиви касаційної скарги несуттєві.

Перевіряючи справу в касаційному порядку, суд може виявити окремі процесуальні порушення, що не вплинули на правильність винесеного рішення. Чи не скасовуючи рішення, касаційна інстанція зобов'язана в цьому випадку вказати в касаційному або приватному визначенні на виявлені недоліки в роботі суду першої інстанції.

При залишенні касаційної скарги або протесту без задоволення в ухвалі повинні бути зазначені мотиви, з яких доводи скарги або протесту визнані неправильними або не є підставою до скасування рішення.

Суд касаційної інстанції скасовує рішення повністю або в частині, якщо воно є незаконним або необгрунтованим, а допущені судом першої інстанції помилки не можуть бути виправлені при розгляді судом справи у касаційному порядку.

Рішення підлягає скасуванню, якщо суд першої інстанції при розгляді діла не з'ясував всіх мають істотне значення обставин або на підтвердження цих обставин не привів у вирішенні необхідних доказів.

Скасовуючи рішення, суд касаційної інстанції повинен обговорити питання про те, якому складу суду слід передати справу на новий розгляд. Суд касаційної інстанції може передати справу на новий розгляд в іншому або в тому ж складі суддів. Можливість повторного розгляду справи по першій інстанції тим же складом суду пояснюється особливостями адміністративно-територіального поділу Росії, наявністю районних судів, які мають одного суддю.

Якщо рішення суду першої інстанції скасовується в частині, то у визначенні касаційна інстанція зобов'язана чітко вказати, в якій саме частині скасовується рішення, а в якій залишається без зміни.

Згідно абз. 4 ст. 361 ЦПК суд, розглянувши справу в касаційному порядку, вправі своєю ухвалою змінити рішення чи винести нове рішення, не передаючи справи на новий розгляд, якщо обставини, що мають значення для справи, встановлені на підставі наявних, а також додатково представлених доказів. Винесення нового рішення необхідно, коли допущені судом першої інстанції помилки або порушення вплинули на кінцеві висновки суду першої інстанції про права та обов'язки сторін.

290

Новим називається рішення, яке протилежно за своїм змістом рішенням суду першої інстанції. При порушенні норм матеріального права суд другої інстанції може винести нове рішення незалежно від того, за чиєю скаргою надійшла справа до касаційної інстанції. Не виключено, що нове рішення погіршить становище особи, яка подала скаргу.

Право змінити рішення у суду другої інстанції виникає при тих же умовах, що і право на винесення нового рішення. Це право на відміну від права на винесення нового рішення може бути реалізовано тільки тоді, коли допущені судом порушення або помилки не вплинули на кінцеві висновки суду першої інстанції про права та обов'язки сторін.

До зміни рішення, зокрема, доводиться вдаватися у разі збільшення або зниження розміру стягуваної суми.

Рішення суду першої інстанції - це єдиний документ, частини якого взаємопов'язані і представляють єдине ціле. Зміна може стосуватися не тільки резолютивної, але і мотивувальної частини рішення.

Під скасуванням судового рішення слід розуміти вчинене судом другої інстанції процесуальна дія, спрямоване на визнання недійсним винесеного судом першої інстанції рішення, яким цивільна справа дозволено по суті. Це процесуальна дія може бути вчинено касаційною інстанцією тільки за наявності підстав, зазначених у законі.

Підстави до скасування рішення суду першої інстанції - це зазначені в законі обставини, за наявності яких суд другої інстанції повинен скасувати винесене судом першої інстанції постанову по суті справи.

Всі перераховані в ст. 362 ЦПК підстави до скасування судового рішення можуть бути зведені до необгрунтованості і незаконності рішення. Пункти 1-3 ч. 1 ст. 362 ЦПК розкривають поняття необгрунтованості рішення, а п. 4 - його незаконність.

Необгрунтованим є рішення, в якому неправильно встановлені фактичні обставини справи. Відповідно до ч. 1 ст. 362 ЦПК ними можуть бути:

- неправильне визначення обставин, що мають значення для справи (п. 1);

- недоведеність обставин, що мають значення для справи (п. 2); - невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні суду, обставинам справи (п. 3).

Неправильне визначення обставин, що мають значення для справи, означає, що суд не дослідив усіх передбачених

291

нормою матеріального права юридичних фактів або доказових фактів, наявність (відсутність) яких впливає на результат справи, або дослідив факти, не передбачені законом, підлягає застосуванню.

Пробіл у встановленні істотних для справи обставин або дослідження фактів, що не мають юридичного значення для даної справи, обумовлені найчастіше неправильним визначенням предмета доказування або кола доказових фактів у справі. Ними можуть бути не тільки випадки неповного з'ясування обставин справи, але й інші помилки, що допускаються судом при визначенні предмета доказування у справі.

Таке порушення, як недоведеність обставин, що мають значення для справи, має місце в тих випадках, коли істотні для справи факти не підтверджені у вирішенні зазначеними в законі доказами або підтверджені недостовірними, суперечливими, неприпустимими або неотносімимі доказами . Причиною недоведеність обставин, що мають значення для справи, нерідко бувають і порушення, що допускаються судом при оцінці доказів.

Невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні суду, обставинам справи має місце у випадках, коли норма матеріального права, що регулює спірні відносини, лише в загальній формі визначає обстановку, в якій наступають ті чи інші наслідки , або коли суду доводиться працювати з непрямими доказами (справи про розірвання шлюбу, передачу дитини на виховання, позбавлення батьківських прав та ін.) У такого роду справах найчастіше проявляється протиріччя виведення про взаємини сторін встановленим судом обставинам.

Незаконним є рішення, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Не всяке порушення норм матеріального чи процесуального права є підставою до скасування рішення. Правильне по суті рішення суду не може бути скасоване лише з формальних міркувань (ч. 2 ст. 362 ЦПК).

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими у випадку, якщо суд:

- чи не застосував закон, який підлягає застосуванню; - застосував закон, який не підлягає застосуванню; - неправильно витлумачив закон. Порушення або неправильне застосування норм матеріального

права, при якому суд не застосував закон, який підлягає застосуванню, означає, що суд не тільки не вказує у вирішенні підлягає застосуванню норму права, а й дозволяє справа в суперечності з законодавством . Якщо суд не вказав у рішенні підлягає застосуванню норму матеріального права, але вирішив суперечку на

292

відповідно до закону, касаційна інстанція може внести до нього відповідні зміни, що не скасовуючи рішення.

Про незастосування закону, що підлягає застосуванню, можна говорити, якщо суд застосував скасований закон або норми підзаконного акту, суперечать закону або видані з порушенням законодавства.

Суд, що застосував закон, який не підлягає застосуванню, при вирішенні справи неправильно кваліфікував взаємовідносини сторін і застосував не ту норму, яка регулює спірне ставлення (наприклад, норму сімейного, а не цивільного права).

Якщо суд неправильно витлумачив закон, тобто застосував закон, який підлягає застосуванню, але зміст і сенс його розуміються невірно, то в рішенні суд зробив неправильний висновок про наявність чи відсутність прав і обов'язків сторін. Це порушення може бути допущено, зокрема, при розширювальному або обмеженому тлумаченні. Залежно від конкретних обставин справи неправильне тлумачення норм матеріального права може служити підставою до скасування або зміни рішення суду.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права також тягне винесення незаконного рішення. Залежно від правових наслідків, що наступають в результаті порушення судом норм процесуального права, їх можна розбити на дві групи.

До першої групи належать процесуальні порушення, які не завжди тягнуть скасування судового рішення (умовні підстави до скасування рішення). Вони є підставою до скасування рішення лише за умови, якщо це порушення призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи (п. J ч. 1 ст. 364 ЦПК). Питання про те, чи призвело або могло призвести допущене судом процесуальне порушення до неправильного вирішення справи, а отже, до скасування рішення, в кожному конкретному випадку вирішується касаційною інстанцією при розгляді скарги.

Одне і те ж процесуальне порушення залежно від обставин справи може спричинити різні процесуальні наслідки і не завжди призводить до скасування рішення. Незначні процесуальні порушення, якщо вони не зробили і не могли зробити впливу на кінцеві висновки суду, не є підставою до скасування рішення.

Друга група процесуальних порушень (безумовні підстави до скасування рішення суду) у всіх випадках призводить до скасування рішення суду. Перелік цих порушень регламентований ч. 2 ст. 364 ЦПК. Так, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню незалежно від доводів касаційних скарги, подання у разі, якщо:

- справу розглянуто судом у незаконному складі;

293

- справу розглянуто судом за відсутності будь-кого з осіб, що беруть участь у справі і не повідомлених про час і місце судового засідання;

- при розгляді справи були порушені правила про мову, на якому ведеться судове провадження;

- суд вирішив питання про права й про обов'язки осіб, не залучених до участі у справі;

 - рішення суду не підписано суддею або будь-ким із суддів або рішення суду підписано не тим суддею або не тими суддями, які зазначені в рішенні суду; 

 - рішення суду прийнято не тими суддями, які входили до складу суду, що розглядав справу; 

 - в справі відсутній протокол судового засідання; - при прийнятті рішення суду були порушені правила про таємницю наради суддів. 

 Наявність у справі безумовних підстав до скасування рішення не звільняє касаційну інстанцію від обов'язку перевірити правильність рішення з підстав, зазначених у касаційній скарзі, а у випадку, передбаченому ч. 2 ст. 347 ЦПК, - у повному обсязі. 

 Суд касаційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити заяву без розгляду. Припинення провадження у справі або залишення заяви без розгляду може мати місце тільки з підстав, зазначених у ст. 220, 222 ЦПК. 

 Вчинення касаційною інстанцією цих процесуальних дій здійснюється в порядку, передбаченому законом, і тягне правові наслідки, передбачені ст. 221, 223 ЦПК. Помилки, допущені судом першої інстанції при застосуванні цих норм, повинні бути виправлені касаційною інстанцією. 

 Виявивши підстави для припинення провадження у справі або залишення заяви без розгляду, суд касаційної інстанції зобов'язаний скасувати рішення суду і припинити провадження у справі або залишити заяву без розгляду. Докази, що підтверджують факти, що є підставою для вчинення зазначених у ст. 365 ЦПК дій, касаційна інстанція може витребувати і за власною ініціативою. 

 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =

енциклопедія  біфштекс  індичка  мус  наполеон