Головна
загрузка...
Авторське право / Аграрне право / Адвокатура / Адміністративне право / Адміністративний процес / Бюджетна система / Гірське право / Цивільний процес / Цивільне право / Європейське право / Житлове право / Виборче право / Інформаційне право / Виконавче провадження / Історія політичних вчень / Конкурсне право / Конституційне право зарубіжних країн / Конституційне право Росії / Криміналістика / Міжнародне право / Спадкове право / Право власності / Право соціального забезпечення / Право юридичних осіб / Правознавство / Підприємницьке право / Сімейне право / Соціологія права / Судова психіатрія / Судова справа / Митне право / Теорія та історія держави і права / Трудове право / Кримінальне право / Кримінальний процес / Фінансове право / Екологічне право / Ювенальна юстиція / Юридична антропологія / Юридична техніка / Юридична етика
Головна >
Юридичні науки >
Теорія та історія держави і права >
« Попередня Наступна »
Абдулаєв М.І. . Теорія держави і права: Підручник для вищих навчальних закладів. - М.: Фінансовий контроль, 410 с. , 2004 - перейти до змісту підручника

17.1. Поняття і принципи тлумачення юридичних норм

загрузка...

Тлумачення права - це спеціальний вид юридичної діяльності з розкриття смислового змісту правових норм, необхідний в процесі як законотворчості, так і реалізації права. Тлумачення права має місце в тих випадках, коли в ході законотворчої і правозастосовчої діяльності виникають різні юридичні ситуації, що вимагають з'ясування і роз'яснення точного змісту і змісту розпоряджень правових норм. Особливе значення має тлумачення норм права у правозастосовчій діяльності, оскільки вона здійснюється повноважними органами державної влади.

Процес тлумачення є необхідною передумовою, попередньою стадією реалізації правових норм. Тлумачення

необхідно для встановлення точного смисла1 і сфери дії юридичних норм, визначення їх місця в загальній системі правового регулювання. Тому завданням і метою тлумачення норм права є правильне, точне і однакове розуміння і застосування закону, виявлення його суті, яку законодавець вклав у словесну формулювання. «З'ясування духу закону, намірів і цілей, що були на увазі законодавцем, - ось справжня мета і основне завдання всякого тлумачення», - пише Є. Н. Трубецкой2.

Роз'яснення змісту закону (правових норм) відіграє важливу роль у правозастосовчій діяльності, так як сприяє однаковому розумінню і застосуванню нормативно-правових актів усіма суб'єктами права, сприяє зміцненню законності і стабільного правопорядку, охорони прав і свобод всіх суб'єктів права. Таким чином, тлумачення права можна визначити як процес пізнання права, що складається в з'ясуванні й роз'ясненні сенсу та змісту його норм, виражених в законодавчих чи інших нормативних актах, з метою правильного й однакового розуміння і реалізації розпоряджень юридичних норм усіма суб'єктами права.

Ефективність тлумачення права багато в чому залежить від професійної підготовленості тих, хто здійснює тлумачення тексту закону. Особливу роль відіграє рівень правосвідомості та правової культури працівників правозастосовних органів, розуміння громадянами змісту правових норм. На зміст правових норм впливають також багато інших соціальні фактори (мораль, політика, економіка і т. д.), які повинні бути враховані при тлумаченні права.

Необхідність у тлумаченні правових норм виникає, по-перше, у зв'язку з тим, що норми права носять загальний і абстрактний характер і не завжди ясний їх зміст (зміст), у той час як реальні суспільні відносини завжди конкретні, мають ряд індивідуальних особливостей.

Отже, у кожному конкретному випадку реалізації норм права потрібно з'ясувати, чи відноситься даний випадок до того виду відносин, який законодавець передбачив у правовій нормі, чи ні. По-друге, що зустрічаються іноді в правозастосовчій практиці недоліки законодавчої техніки породжують юридичні колізії, що також сприяє виникненню необхідності у тлумаченні правових норм.

Тлумачення права становить цілу галузь знань, яка називається юридичної герменевтикою. Юридична герменевтика як наука покликана вивчати принципи інтерпретації правових норм, способи і прийоми тлумачення текстів законів. Тлумачення є опосередковане пізнання, що досягається за допомогою логічних прийомів, яке дозволяє

1 Поняття «сенс» визначається як: 1) зміст, сутність, суть, значення чого-небудь (слова, висловлювання), 2) мета, розумна підстава чого-небудь. (Ожегов С. І. і Шведова Н. Ю. Тлумачний словник російської мови. М., 2001. С. 737).

2 Трубецкой Е. Н. Енциклопедія права. СПб., 1998. С. 109.

Отримати відомості, що відображають сенс (зміст) норм права. Ці знання, отримані в процесі розумової діяльності, дають можливість глибше вивчити зв'язки суспільного життя, опосередковані нормами права. Тлумачення - це не тільки пізнання змісту юридичних норм, а й розуміння змісту юридичних норм (змісту).

Проблема тлумачення права має самостійне значення в процесі наукового або повсякденного пізнання правових явищ суспільного життя. Необхідність ясного і чіткого уявлення про зміст діючих юридичних норм виникає не тільки у сфері застосування права, але і при інших формах реалізації права. Більш того, тлумачення здійснюється і в ході законотворчої діяльності. Розробка нових нормативно-правових актів та їх систематизація неможлива без знання загальних правових принципів побудови системи законодавства. Особливо велике значення для законотворчого процесу має конституційне тлумачення, оскільки принципи і норми, закріплені в Основному законі, служать основою для всього поточного законодавства. Тлумачення правових норм має місце і при пропаганді права і т. д. Отже, тлумачення має значення для всіх сторін правової діяльності. Таким чином, тлумачення права можна охарактеризувати як особливу юридичну діяльність, здійснювану суб'єктами права з метою однакового розуміння і застосування приписів правових норм.

При тлумаченні юридичних норм органи державної влади керуються у своїй інтерпретаційної діяльності наступними основними правовими принципами, закладеними в Конституції Російської Федерації.

Ці принципи мають безпосередньо діюче значення. Вони носять універсальний характер і у зв'язку з цим надають регулюючий вплив на всі сфери суспільних відносин. Общеобязательность таких принципів полягає як у пріоритетності перед іншими правовими приписами, так і в поширенні їх дії на всі суб'єкти права.

Для правозастосовчої практики принципове значення має конституційний принцип пріоритету прав і свобод людини і громадянина. «Права і свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають зміст, зміст і застосування законів, діяльність законодавчої і виконавчої влади, місцевого самоврядування і забезпечуються правосуддям ».

У своїй інтерпретаційної діяльності органи державної влади, посадові особи повинні виходити з принципу конституційної законності, який закріплений у ч. 2 ст. 4 Конституції РФ: «Конституція Російської Федерації і федеральні закони мають верховенство на всій території Російської Федерації». Принцип законності в діяльності органів державної влади, посадових осіб сприяє охороні прав і свобод людини і громадянина, зміцнення правопорядку.

Оскільки йдеться про законодавство федеративної держави, то при тлумаченні колізійних норм, регулюючих вертикальні зв'язку, діє принцип єдності політичного і правового простору. Якщо є суперечності між федеральними законами і законами суб'єктів у складі Федерації, то застосовуються норми федерального закону. Так, Конституційний Суд Російської Федерації при розгляді справи про перевірку конституційності ряду положень Статуту (Основного закону) Алтайського краю встановив, що ряд статей Статуту Алтайського краю не відповідають Конституції Російської Федераціі3.

При тлумаченні норм права також необхідно виходити з конституційного положення, що закріплює пріоритет міжнародного права перед нормами національного законодавства, що має особливо істотне значення, коли мова йде про захист прав і свобод особистості.

Тлумачення правової норми складається з двох основних елементів: з'ясування і роз'яснення змісту нормативного припису. З'ясування характеризує гносеологічну природу тлумачення, спрямованого на пізнання права. Воно виступає як розумовий процес, що відбувається у свідомості суб'єкта, що інтерпретує норму права. З'ясування правових норм має місце у всіх випадках, коли суб'єкти права розкривають зміст юридичних норм «для себе» з метою їх реалізації, тобто встановлюють свої права та обов'язки, укладені в правовій нормі, а роз'яснення - у тих випадках, коли правопріменітель доводить до всіх суб'єктів права справжній зміст тексту закону (норми), яке хотів висловити законодавець.

З'ясування і роз'яснення - це дві взаємопов'язані сторони єдиного процесу інтерпретації правових норм. Інтерпретатор, перш ніж роз'яснювати зміст правової норми іншим, повинна усвідомити її сенс для себе. Це потрібно для того, щоб зміст нормативно-правового акта було зрозуміло іншим суб'єктам реалізації права.

Перш ніж застосовувати ту чи іншу юридичну норму, правоприменитель повинен чітко уявити собі, яке правовий зміст було вкладено законодавцем в юридичні терміни, а також мовну і логічну конструкцію конкретної правової норми. Крім того, необхідно встановити місце даної юридичної норми в системі права і, в ряді випадків, історичні, економічні та політичні причини видання даної правової норми. Такий аналіз нормативного припису закону пов'язаний, по-перше, з тим, що терміни, формулювання та словосполучення, використовувані в нормативних приписах, не завжди абсолютно чіткі, ясні і однозначні, а по-друге, з тим, що правопріменітелю доводиться подумки докладати більш- менш абстрактну норму до обставин конкретного випадку, які можуть бути індивідуальні і неповторні.

3 Вісник Конституційного Суду Російської Федерації. 1996. № 1.

З'ясування змісту правової норми відбувається шляхом її зіставлення з іншими нормами права, виявлення її юридичної сили, сфери дії, належності до певної галузі, інституту права.

Роз'яснення норм права має місце в тих випадках, коли воно дається суб'єктом, який сам не є учасником даного правовідносини, в рамках якого роз'яснюються права та обов'язки сторін, з метою пояснення та викладу волі законодавця, вираженої в нормативноправових актах. Наприклад, законодавчі органи дають роз'яснення з деяких правовим нормам, підлягає застосуванню; судові органи - по справах, що перебувають у їх провадженні.

З'ясування і роз'яснення - це дві діалектично взаємопов'язані сторони єдиного процесу тлумачення, в якому використовуються різні способи і прийоми пізнання та пояснення юридичних норм.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =