Головна |
« Попередня | Наступна » | |
16.6. ВСТАНОВЛЕННЯ КУРСУ ЧЕРЕЗ «КОШИК» ВАЛЮТ |
||
Як щастя багато хто знаходить Лише тим, що добре на задніх лапках ходять. І. А. Крилов Одним із способів встановлення курсу своєї валюти є опора на *? Корзину »валют країн-партнерів. Така схема оцінки рубля існувала з 01.01.1961 р. до 90-х р. Наприклад, визначивши валютну корзину у вигляді 42% - долар США, 19% - марка ФРН, 9% - японська ієна, 10% - фунт стерлінга, 10% - франк Франції, 10% - франк Швейцарії, отримаємо можливість обчислити курс рубля по відношенню до будь-якій валюті, знаючи її курс до елементів кошика. Базовий курс кожної валюти кошика (приведений до непрямої котируванні) множиться на її питома вага, а отримані компоненти перераховуються в долари за поточними курсами. Доларові еквіваленти валют кошика підсумовуються, що дає курс рубля до долара, а через нього розраховуються курси інших валют до рубля. Розраховується курс визначається за співвідношенням Si - У, Д * 'Shit до де ак - частка ft-й валюти в «кошику», gM _ курс і- ї валюти по відношенню до ft-й; gt - визначається курс національної валюти по відношенню до валюти і-ї країни. Якщо кожна з врахованих валют коливається спільно з іншими, то розрахунковий курс gt не мінятиметься. В ідеалі частка валют в "кошику" повинна відповідати структурі платіжних зв'язків країни. Це дозволить регулювати курс національної валюти при коливанні його у торгових партнерів, а тим самим нейтралізувати валютний ризик. Одним з варіантів валютної «кошика * є опора на головного партнера. Курс національної валюти визначається в цьому випадку через курс валюти країни-партнера: a = g <0)-gf. Щоб обчислити gt курс своєї валюти по відношенню до валюти країни І, необхідно перемножити курс своєї валюти по відношенню до валюти головного партнера g * 0) на її курс до валюти країни и gf *. Вибір валюти головного партнера є однією з характеристик валютної системи країни. В даний час найбільше число валют прив'язане до долара США (таких країн 34), до французького франка прив'язане 13 країн. Прикладами комплексних валют, створюваних на основі «кошика * валют групи країн є: - європейська валютна одиниця ЕКЮ, введена в 1979 р. азіатська валютна одиниця АМЮ, введена в 1974 р. для країн - членів економічної та соціальної комісії ООН для Азії і Тихого океану; - складова арабська валютно-рахункова одиниця АРКрим, введена в 1974 р. на базі 12 валют нафтовидобувних арабських країн. З 1970 р. Міжнародний валютний фонд випускає платіжні та резервні засоби - спеціальні права запозичення (СДР). Вартість СДР розраховується на основі валютного кошика як середньозважена вартість валют спочатку 16 країн, а з 1981 р. - США, ФРН, Франції, Англії, Японії. Раз на 5 років здійснюється перерахунок складу СДР з метою врахування тільки найбільш значущих у світовому економічному обороті валют. СДР не є грошовою одиницею й існують лише у вигляді лічильної одиниці для кредитних записів на спеціальних рахунках МВФ. У 1979 р. держави, що входять в Європейське економічне співтовариство, утворили європейську валютну одиницю - ЕКЮ. Національні валюти мали право коливатися навколо ЕКЮ в межах 2,25%. У травні 1996 р. в містечку Ньюнен на півдні Франції почалося використання монет ЄВРО. Один ЄВРО - це 28 центів. Якщо все складеться як задумано Європейським союзом, то з 1 січня 2002 р. стане загальною європейською валютою. Щоб підготувати перехід на єдину валюту Європейський валютний інститут (Центральний банк Європи) повинен випустити 10 мільярдів купюр і монети. Тільки для Франції буде потрібно 6 мільярдів 600 мільйонів монет. Перехід до єдиної грошової одиниці потребують вирівнювання національних економік і дотримання жорстких вимог. Країнам Європи належить скоротити дефіцит у касі соціального забезпечення, зменшити державну заборгованість, знизити інфляцію. Сьогодні необхідним вимогам відповідає повною мірою тільки Люксембург, близька до них Німеччина. У Франції велика державна заборгованість, Італія має великий дефіцит у галузі соціального забезпечення, значний державний борг. Перехід до єдиної валюти дозволить скоротити витрати банківської системи на обмін національних грошей, а споживачам - скоротити виплати банкам за обмін валют. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|