загрузка...
Авторське право / Аграрне право / Адвокатура / Адміністративне право / Адміністративний процес / Бюджетна система / Гірське право / Цивільний процес / Цивільне право / Європейське право / Житлове право / Виборче право / Інформаційне право / Виконавче провадження / Історія політичних вчень / Конкурсне право / Конституційне право зарубіжних країн / Конституційне право Росії / криміналістика / Міжнародне право / Спадкове право / Право власності / Право соціального забезпечення / Право юридичних осіб / Правознавство / Підприємницьке право / Сімейне право / Соціологія права / Судова психіатрія / Судова справа / Митне право / Теорія та історія держави і права / Трудове право / Кримінальне право / Кримінальний процес / Фінансове право / Екологічне право / Ювенальна юстиція / Юридична антропологія / Юридична техніка / Юридична етика
Головна >
Юридичні науки >
Міжнародне право >
« Попередня Наступна »
Л. П. Ануфрієва, К.А Бекяшев, Г. К. Дмитрієва та ін. Міжнародне приватне право: Підручник / Відп. ред. Г. К. Дмитрієва. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект. - 688 с., 2004 - перейти до змісту підручника

16.4. Питання оподаткування в спадкових відносинах міжнародного характеру

загрузка...

Податки, що стягуються з спадщини (interitance tax, у США-death tax), поширені повсюдно. Законодавча практика різних країн демонструє в цьому питанні спільність поглядів, керуючись тим, що податки на спадщину необхідні для покриття витрат, понесених державою при вступі спадкоємця в права володіння, а також на відшкодування похоронних та адміністративних витрат. Загальним критерієм для різних країн є встановлення взаємозалежності між режимом оподаткування успадкованого майна та податковим статусом його власника. Іншими словами, якщо особа на момент своєї смерті постійно проживала в тій чи іншій державі, податки на передачу спадщини повинні стягуватися з усієї власності, яка належала йому на момент кончини, незалежно від того, де це майно розташоване. Факт простого перебування іноземного громадянина на території даної держави означає, що податок на спадщину стягується тільки щодо того майна, що було розташоване на території цієї держави. Обчислення податку для іноземців та його сплата, як правило, виробляються на тих же підставах, що і для вітчизняних громадян. Таким чином, мова йде про надання іноземцям національного режиму оподаткування.

Існують два види податків, що стягуються з майна, переходить від одного власника до іншого в порядку спадкування. Один вид так і називається податком з спадщини. Інший належить до майна, яке переходить від одного власника до іншого у вигляді дару. Ці податкові платежі взаємопов'язані між собою, оскільки обидва підлягають сплаті з майна, право на яке переходить до нового власника не в результаті комерційної угоди. Сполучною компонентом є та обставина, що названі види податків мають однакові ставки та порядок визначення оподатковуваного суми. Вкажемо, що в силу даної взаємозв'язку наведені види державних доходів прийнято об'єднувати в одну групу податків: податки на перехід права власності на стан (wealth transfer taxes).

У США, Великобританії, Німеччини обидва види податку існують окремо, причому оподаткування майна, що перейшло у результаті успадкування і дарування, здійснюється головним чином на центральному (федеральному) рівні.

Виключення з правила становить Швейцарія, де податки з нерухомості та землі стягуються на рівні кантонів, що, безсумнівно, призводить до появи особливостей такого оподаткування на рівні кожного з кантонів. Вельми парадоксальна ситуація склалася в Канаді, де чинним законодавством не передбачені ні податок з доходу, що становить предмет накопичень, ні податок на власний капітал. В силу цього ні на рівні уряду, ні відповідно на рівні адміністрацій провінцій спеціальні податки на спадщину та на дарування не стягуються. Оподаткування майна, що переходить від одного власника до іншого як у межах сім'ї, так і поза нею, здійснюється за допомогою застосування податків на дохід.

Слід торкнутися змісту трьох основних елементів податку на спадщину - предмета (об'єкта) оподаткування, способу оподаткування податком та ставки оподаткування. Відповідь на питання, що ж складає предмет оподаткування по суті, вже приведений вище: це матеріальні та нематеріальні речі, хоча перелік таких речей відрізняється відомим різноманітністю. Так, в США, Німеччині, Великобританії це нерухомість, особиста власність, фізично розташована на території цих країн, валюта і невловима особиста власність, яка включає в себе частку від доходів в акціонерному капіталі компанії, участь у товаристві або довірчому фонді. У Німеччині до невловимої особистої власності також відносяться вклади в страхові компанії, грошові кошти, що зберігаються на банківських рахунках, а до особистої власності - цінні папери. У цій країні податок зі спадщини стягується тільки з тих внесків і тих коштів, що належать фізичним особам.

Розрізняють дві форми справляння податку з спадщин і дарувань. Так, одним державам властиво стягувати податок з нерухомості та землі з усього обсягу вартості успадкованого чи наданого як дарунок майна (estate-type). Частково цей тип оподаткування знайшов застосування у Великобританії, Північної Ірландії та США. У цих державах з метою розрахунку податку на першій стадії встановлюють податок з сумарної вартості майна померлого. Далі розраховують попередній податок з оціночної вартості оподатковуваного майна і сумарної вартості оподатковуваного дарування, не віднесеного до загальну вартість власності.

Для обчислення податку на дарування попередньо необхідно визначити розмір податкового платежу з загальної суми всіх дарувань, вироблених в поточному і в попередніх роках, далі від цієї величини відняти податки, пов'язані з більш ранніми дарування.

В інших країнах податком обкладається тільки частка кожного одержувача майна (inheritance-type). Безпосередньо розміри податкових платежів з майнових та земельних часток, які у порядку спадкування або дарування, обчислюються виходячи з їх вартості. Необхідною умовою оподаткування частки успадкованого або переходить у порядку дарування майна є документальне підтвердження наявності часткової власності спадкодавця або дарувальника.

Ставки оподаткування податком спадщин і дарувань встановлюються з урахуванням приналежності (по ступеня споріднення) індиві-да-спадкоємця і одержувача дарувань до того чи іншого податкового класу. Кожному класу властивий свій розмір податкових ставок, що підвищуються при зменшенні ступеня споріднення. Від податкового класу залежить і розмір оподатковуваного майна. Цікавий у цьому відношенні досвід Німеччини, в якій існують чотири групи платників податку на спадщину і на дарування. Величина ставки оподаткування залежить від розміру оціночної вартості майна та може змінюватися від 3 до 30 відсотків при граничному розмірі в 70 процентов1.

Однак не всі держави вдаються саме до такого методу розрахунку податку. Так, в ПАР ставка податку на спадщину і дар-ня не залежить від приналежності особи до кола спадкоємців або індивідів, які мають право на отримання дарчим, і єдина для всіх, хто постійно проживає на території ПАР (її вели-чину-25% з сумарною оціночної вартості майна). Податок з нерухомості та землі в ПАР сплачують не тільки фізичні особи, а й правосуб'єктності освіти, які мають статус юридичної особи (компанії).

Як показує міжнародний досвід, податках на спадщину та на дарування властиві високі рівні граничних податкових ставок. Проте спостерігається цікава деталь: у загальній сумі надходжень до бюджету держави частка від оподаткування спадщин і дарувань невелика (менше 1%). Це пояснюється тим, що практично у всіх країнах діють системи дозволених відрахувань із суми успадкування, що підлягає оподаткуванню. Так, в оподатковуваний суму не включаються відшкодування по страхуванню. У ряді країн, зокрема в Німеччині, значна частина вартості земельної власності і житлових будинків підлягає відрахуванню. Не можна не враховувати і фактор пільгового оподаткування (майно благодійних фондів).

Оподаткування успадкованого майна все ж залишається вигідним державі, оскільки по суті надає йому право брати участь у розділі майна і таким чином нерідко набувати досить значні його часті1.

Не можна пройти повз такої проблеми, як усунення надлишкового податкового тягаря. Саме тут необхідно згадати про спеціальні міжнародних актах - двосторонніх угодах про усунення подвійного оподаткування щодо спадкування нерухомості, дарувань та інших форм переходу власності. Ці угоди містять вказівки, якими саме методами державі слід керуватися при визначенні своєї податкової юрисдикції.

На закінчення зазначимо, що практика вдосконалення міжнародних угод з спадкоємства вже зараз дозволяє виявити деякі тенденції їх розвитку. Одна з них полягає в тому, що регламентація правовідносин у сфері спадкування в основному буде здійснюватися за допомогою багатостороннього регулювання питань спадкування. Очевидним стимулом до цього є безперервне поглиблення різноманітних форм співробітництва між країнами і народами. Багатосторонні угоди дозволять створити міцну основу для підготовки двосторонніх договорів з спадкоємства і, отже, більшої деталізації тих норм, які регламентують вирішення спірних питань спадкування.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =