загрузка...
Авторське право / Аграрне право / Адвокатура / Адміністративне право / Адміністративний процес / Бюджетна система / Гірське право / Цивільний процес / Цивільне право / Європейське право / Житлове право / Виборче право / Інформаційне право / Виконавче провадження / Історія політичних вчень / Конкурсне право / Конституційне право зарубіжних країн / Конституційне право Росії / Криміналістика / Міжнародне право / Спадкове право / Право власності / Право соціального забезпечення / Право юридичних осіб / Правознавство / Підприємницьке право / Сімейне право / Соціологія права / Судова психіатрія / Судова справа / Митне право / Теорія та історія держави і права / Трудове право / Кримінальне право / Кримінальний процес / Фінансове право / Екологічне право / Ювенальна юстиція / Юридична антропологія / Юридична техніка / Юридична етика
Головна >
Юридичні науки >
Міжнародне право >
« Попередня Наступна »
Ю. М. Колосов, Е. С. Кривчикова. Міжнародне право: підручник / відп. ред. А. Н. Вилегжаніна. - М.: Вища освіта, Юрайт-Іедат. - 1012 с., 2009 - перейти до змісту підручника

16.4. Поняття міжнародного правопорушення

загрузка...

Порушення державою міжнародно-правового зобов'язання має місце, коли діяння даної держави не відповідає тому, що вимагає від нього дане зобов'язання, незалежно від його походження або характеру (ст. 12).

Міжнародні зобов'язання можуть витікати з звичайною або договірною норми, з рішення міжнародної організації, міжнародного суду або арбітражу, а також з одностороннього акту держави, що не раз підтверджувалося міжнародної судовою практикою, зокрема Міжнародному Судом ООН в рішенні по справі про проект «Габчіково - Надьмарош» (суперечка між Угорщиною та Словаччиною, 1997 р.). Міжнародно-правова відповідальність ж настає лише в тому випадку, якщо порушено зобов'язання, що володіє юридичною силою для держави в момент вчинення ним відповідного діяння.

Кожен суб'єкт міжнародного права несе відповідальність за своє власне міжнародно-протиправне діяння. Але при цьому в Статтях встановлюється відповідальність за такі дії, як допомога або сприяння у вчиненні міжнародно-протиправного діяння, керівництво та контроль щодо його вчинення, а також примушування до вчинення.

Комісія міжнародного права не стала виділяти шкоду (збитки) в якості самостійного елементу правопорушення, обгрунтовуючи це тим, що він покривається самим фактом протиправної поведінки. Хоча необхідно мати на увазі, що в багатьох ситуаціях основною умовою приписування державі відпові-ності був факт нанесення збитку. Також відсутній відоме національним правовим системам поділ відповідальності на відповідальність договірну і деліктну. Але загальний правовий режим відповідальності не означає, що наслідки всіх правопорушень однакові. Чим серйозніше правопорушення, тим важче наслідки для правопорушника.

ТЕОРІЯ

У радянській і російській міжнародно-правовій науці було прийнято поділяти міжнародні правопорушення на міжнародні злочини та інші правопорушення (делікти).

Міжнародні злочину - це найтяжчі міжнародно-протиправні діяння, які порушують основоположні норми міжнародного права, що мають життєво важливе значення для всього міжнародного співтовариства, і загрожують міжнародному миру і безпеці.

В якості найтяжчих міжнародних злочинів вперше в історії в Статутах Міжнародних військових трибуналів в Нюрнберзі 1945

і Токіо 1946 р. було названо злочини проти миру, воєнні злочини і злочини проти людяності.

Надалі кваліфікацію злочинів проти людяності отримали геноцид (Конвенція про попередження злочину геноциду і покарання за нього 1948 р.), расизм і расова дискримінація (Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 р.), апартеїд (Конвенція про припинення злочину апартеїду і покарання за нього 1973 р.). До військових злочину були віднесені порушення Женевських конвенцій 1949

м., доповнених в 1977 р. двома протоколами.

Однак Комісія міжнародного права відмовилася від використання терміну «міжнародний злочин» стосовно до міжнародно-правової відповідальності держав. Водночас, виходячи з наявності в сучасному міжнародному праві імперативних норм (jus cogens), Комісія міжнародного права присвятила ряд статей серйозних порушень зобов'язань, що випливають з імперативних норм загального міжнародного права. Порушення є серйозним, якщо воно пов'язане з грубим або систематичним невиконанням зобов'язання відповідальним державою (ст. 40). Це порушення стосується настільки основоположних зобов'язань, що зачіпаються інтереси не тільки потерпілого держави, а й міжнародного співтовариства в цілому. Істотну роль у визнанні існування таких зобов'язань, званих зобов'язаннями erga omnes (між усіма), зіграло рішення Міжнародного Суду ООН у справі компанії «Барселона Тракшн» 1970

Слід звернути увагу на те, що (за винятком деяких рішень Міжнародного Суду ООН і доктринальних джерел) немає міжнародно-правового акта, який містив хоча б приблизний перелік імперативних норм загального міжнародного права. Стаття 53 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. тільки визначає, які норми загального міжнародного права ставляться до норм jus cogens. Видається, що на практиці кваліфікація того чи іншого діяння як представляє собою серйозне порушення державою зобов'язання, який із імперативної норми загального міжнародного права, викличе великі труднощі.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =