Головна
загрузка...
Авторське право / Аграрне право / Адвокатура / Адміністративне право / Адміністративний процес / Бюджетна система / Гірське право / Цивільний процес / Цивільне право / Європейське право / Житлове право / Виборче право / Інформаційне право / Виконавче провадження / Історія політичних вчень / Конкурсне право / Конституційне право зарубіжних країн / Конституційне право Росії / криміналістика / Міжнародне право / Спадкове право / Право власності / Право соціального забезпечення / Право юридичних осіб / Правознавство / Підприємницьке право / Сімейне право / Соціологія права / Судова психіатрія / Судова справа / Митне право / Теорія та історія держави і права / Трудове право / Кримінальне право / Кримінальний процес / Фінансове право / Екологічне право / Ювенальна юстиція / Юридична антропологія / Юридична техніка / Юридична етика
Головна >
Юридичні науки >
Міжнародне право >
« Попередня Наступна »
А. В. Попова. Міжнародне приватне право. Завтра іспит. - СПб.: Пітер - 192, 2010 - перейти до змісту підручника

16.2. Нормативне регулювання діяльності арбітражних органах

загрузка...
Міжнародні третейські суди не входять до системи державних органів. З цієї причини на них не поширюється дія національного цивільного процесуального законодавства окремих країн. Вони керуються власними правилами процедури розгляду спорів. Стосовно до інституційним арбітражам такі норми знаходять закріплення, зокрема, в регламентах відповідних судів. Ці нормативні документи затверджуються органами чи організаціями, при яких створюються інституційні арбітражі, і містять положення, що стосуються їх компетенції, організації та діяльності, порядку розгляду справи, процедури винесення рішень ит. д. При проведенні арбітражу ad hoc сторони користуються значно більшою свободою у виборі процедури розгляду спору. Вони можуть, по-перше, самостійно визначити і детально обумовити весь порядок розгляду справи в арбітражному застереженні. По-друге, вони мають право встановити, що всі можливі суперечки будуть вирішуватися відповідно до регламенту-якого інституційного арбітражного органу. Нарешті, по-третє, сторони можуть домовитися про застосування одного з регламентів, розроблених під егідою ООН спеціально для арбітражів ad hoc. У числі останніх можна назвати Арбітражний регламент Європейської економічної комісії ООН 1966 р., Правила міжнародного торговельного арбітражу Економічної комісії ООН для Азії і Далекого Восто-16.2. Нормативне регулювання діяльності арбітражних органів 167 ка 1966 р., Арбітражний регламент Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРЛЛ) 1976
Враховуючи практичну різницю між погоджувальної процедурою і арбітражем, ЮНСІТРАЛ підготувала і прийняла також 4 грудня 1980 Погоджувальна регламент, рекомендований Генеральною Асамблеєю ООН до практичного використання. Із зазначених вище документів найбільше поширення отримав Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ. Генеральна Асамблея ООН у своїй резолюції 31/98 від 15 грудня 1976 рекомендувала використовувати його при врегулюванні спорів, які виникають в контексті міжнародних торговельних відносин, зокрема, шляхом посилань на цей регламент в контрактах. Дана рекомендація була винесена виходячи з переконання в тому, що «розробка регламенту для арбітражу ad hoc, який був би прийнятний для країн з різними правовими, соціальними та економічними системами, з'явиться значним внеском у розвиток гармонійних міжнародних економічних відносин». Діяльність міжнародних третейських судів, крім регламентів, регулюється також нормами національних законів про комерційному арбітражі. Так, в Російській Федерації Закон про міжнародний комерційний арбітраже1 був прийнятий 7 липня 1993 Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону його положення застосовуються «до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території Російської Федерації». Крім того, в Законі досить докладно регламентуються питання, що визначають правила підготовки арбітражної угоди і пред'явлення позову; порядок формування та компетенцію третейського суду; процедуру ведення та припинення арбітражного розгляду; правила винесення рішення, його оскарження, визнання і приведення у виконання.
Закон 1993 виключає будь-яке втручання державного суду в діяльність міжнародного комерційного арбітражу, крім тих випадків, коли таке втручання передбачено самим Законом (розгляд судом заяв про компетенції арбітражного органу, про наявність Закон 1993 г . поширює свою дію як на ізольовані, так і на постійно діючі міжнародні комерційні арбітражні суди, які функціонують на території Російської Федерації. Відповідно до Закону сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце арбітражу. За відсутності такої домовленості місце арбітражу визначається третейським судом з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зручності для сторін (ст. 20). Додатки до Закону містять положення про два постійно діючих в Росії арбітражах - Міжнародному комерційному арбітражному суді і Морської арбітражної комісії при ТПП РФ. 168 Тема 16. Міжнародний комерційний арбітраж і дійсності арбітражної угоди ; прохань про вжиття забезпечувальних заходів; клопотань про скасування арбітражного рішення). Відповідно до аналізованим нормативним правовим актом арбітражне рішення може бути скасоване державним судом лише за процесуальним мотивами, доведеним стороною, яка заявила клопотання про скасування (ст. 34). У числі найбільш відомих міждержавних угод універсального характеру слід назвати Європейську конвенцію про зовнішньоторговельний арбітраж, розроблену під егідою Економічної комісії ООН для Європи і прийняту в Женеві 21 квітня 1961 Конвенція про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень 1958 встановлює досить надійні гарантії для виконання арбітражних рішень, винесених в іноземній державі, а також гарантії визнання угод про арбітраж, що виводять комерційні спори під юрисдикції державних судів. У числі універсальних міжнародно-правових угод, присвячених діяльності міжнародних арбітражних органів, - Вашингтонська конвенція про дозвіл інвестиційних спорів між державами та іноземними особами 1965 р., розроблена під егідою Міжнародного банку реконструкції та розвитку. До числа регіональних міжнародних угод, діючих в галузі міжнародного комерційного арбітражу, відноситься Московська конвенція про дозвіл арбітражним шляхом цивільно-правових спорів, що випливають з відносин економічного і науково-технічного співробітництва, укладена країнами - членами РЕВ в 1972 р. Вона закріплює принцип обов'язкового арбітражного розгляду суперечок, що є винятком із загального правила, відповідно до якого арбітражна угода носить факультативний характер. Регіональним міжнародною угодою в галузі арбітражу є також Міжамериканська конвенція про міжнародний комерційний арбітраж, укладена в Панамі в 1975 р.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =