Інститут міжнародно-правової відповідальності регулюється в основному звичайними нормами. У той же час є ряд міжнародних договорів, прямо передбачають відповідальність за недотримання міжнародних зобов'язань. Деякі договірні норми загального характеру містяться в Статуті ООН, в інших договорах. Статті 39, 41 і 42 Статуту ООН встановлюють процедури реалізації відповідальності за вчинення міжнародних діянь проти міжнародного миру та безпеки. Можна назвати й такі документи, як Конвенція про попередження злочину геноциду і покарання за нього 1948
, Міжнародна конвенція про припинення злочину апартеїду і покарання за нього 1973 р., Конвенція з морського права 1982 р. Є й міжнародні договори, які містять положення з питань відшкодування завданих збитків або шкоди - Конвенція про відшкодування шкоди, заподіяної іноземним повітряним судном третім особам на поверхні, 1952 р. (в 1978 р. в Монреалі був прийнятий Протокол про зміну цієї Конвенції), Кон конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об'єктами, 1972
Не раз невідворотність відповідальності підтверджувалася в резолюціях ООН. Зокрема, в резолюції ГА ООН «Визначення агресії» (1974 р.) встановлюється, що агресивна війна є злочином проти міжнародного миру і агресія тягне за собою міжнародну відповідальність. Сучасне міжнародне право передбачає відповідальність фізичних осіб, які виступають від імені держави, за вчинення дій, що кваліфікуються як військових злочинів і злочинів проти людяності. Питання про таку відповідальності фізичних осіб знайшов рішення в Статуті Міжнародного кримінального суду 1998 Суб'єктами міжнародно-правової відповідальності є суб'єкти міжнародного права, тобто держави і міждержавні організації. Фізичні та юридичні особи не несуть міжнародно-правову відповідальність.
|