загрузка...
Авторське право / Аграрне право / Адвокатура / Адміністративне право / Адміністративний процес / Бюджетна система / Гірське право / Цивільний процес / Цивільне право / Європейське право / Житлове право / Виборче право / Інформаційне право / Виконавче провадження / Історія політичних вчень / Конкурсне право / Конституційне право зарубіжних країн / Конституційне право Росії / Криміналістика / Міжнародне право / Спадкове право / Право власності / Право соціального забезпечення / Право юридичних осіб / Правознавство / Підприємницьке право / Сімейне право / Соціологія права / Судова психіатрія / Судова справа / Митне право / Теорія та історія держави і права / Трудове право / Кримінальне право / Кримінальний процес / Фінансове право / Екологічне право / Ювенальна юстиція / Юридична антропологія / Юридична техніка / Юридична етика
Головна >
Юридичні науки >
Міжнародне право >
« Попередня Наступна »
А. В. Попова. Міжнародне приватне право. Завтра іспит. - СПб.: Пітер - 192, 2010 - перейти до змісту підручника

15.3. ВИКОНАННЯ СУДОВИХ ДОРУЧЕНЬ І НАДАННЯ ІНШИХ ВИДІВ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ У МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВО

загрузка...
У процесі цивільного судочинства у справах за участю іноземних фізичних та юридичних осіб суди досить часто стикаються з необхідністю отримання доказів або здійснення іцой діяльності за межами своєї юрисдикції на території зарубіжних країн. У силу принципу державного суверенітету вчинення подібних дій можливе тільки за наявності згоди тієї країни, в якій ці дії повинні бути здійснені, в порядку судового доручення - звернення суду однієї держави з проханням про виробництво процесуальних дій на території іншої держави і спрямування отриманих результатів автору запиту. За загальним правилом суд може виконувати процесуальні дії лише в межах своєї держави. Для здійснення таких дій за кордоном потрібна згода тієї держави, в якому вони повинні бути вчинені. З даної причини процесуальні дії за переділами своєї країни можуть бути зроблені лише в порядку судового доручення. При зверненні суду однієї держави до суду іншої держави може застосовуватися один з наступних чотирьох історично сформованих порядків. 1. Безпосереднє звернення суду держави А до суду держави Б. 2. Дипломатичний, при якому суд держави А звертається до свого міністерству закордонних справ, яке через своє посольство або консульство звертається до МЗС держави Б з нотою. МЗС держави Б надсилає доручення до відповідного суду з проханням про його виконання.
3. Виконання судових доручень у державі Б спеціальним уповноваженим, призначеним судом держави А. Цей порядок був вперше застосований в Англії, а потім у США. 4. Виконання судових доручень шляхом передачі їх центральним органам юстиції (міністерствам юстиції, прокуратурі і т. д.). Суд країни А направляє доручення центральному органу своєї країни, який, у свою чергу, передає його центральному органу країни Б. Виконання доручень іноземних судових органів утворює в міжнародне право основу поняття «правова допомога». Надання 15,3. Виконання судових доручень і надання інших видів правової допомоги 159 правової допомоги здійснюється, як правило, на підставі норм національного законодавства країни виконання судового доручення та міжнародних договорів, що визначають випадки, види і порядок надання правової допомоги. Разом з тим на прохання суду запитуючої держави виконавець запиту може в певних випадках застосувати і норми іноземного процесуального права. Основним міжнародним документом, що встановлює порядок виконання судових доручень і вчинення інших процесуальних дій за кордоном, є Гаазька конвенція з питань міжнародного цивільного процесу 1954 Цей документ допускає можливість направити доручення з однієї держави в іншу як дипломатичним шляхом, так і за допомогою їх прямої передачі компетентним властей держави, на території якого судове доручення має бути виконане.
У числі багатосторонніх міжнародних угод, які зачіпають питання міжнародного цивільного процесу, слід також згадати Минскую конвенцію про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, прийняту 22 січня 1993 державами - членами СНД (для Росії ця Конвенція набула чинності з 10 грудня 1994 р.). У Російській Федерації процедура виконання доручень іноземних судів і надання інших видів правової допомоги, так само як і порядок звернення судів Росії з дорученнями до компетентних органів зарубіжних держав, регулюються, поряд з положеннями зазначених вище міжнародних договорів, нормами Цивільного процесуального кодексу РФ і Арбітражного процесуального кодексу РФ . Виконання доручень у Росії здійснюється судами на основі законодавства РФ. Відповідно до ЦПК РФ суди Російської Федерації виконують передані їм в установленому порядку доручення іноземних судів про проведення окремих процесуальних дій (вручення повісток та інших документів, допит сторін і свідків, виробництво експертизи і огляду на місці тощо), за винятком випадків, коли виконання доручення суперечило б суверенітетові РФ або загрожувало б безпеці Росії; виконання доручення не входить до компетенції суду. У свою чергу, норми ЦПК РФ встановлюють, що суди РФ можуть звертатися до іноземних судів з дорученнями про виконання окремих процесуальних дій. Порядок зносин російських суден з іноземними судами визначається законодавством Росії та її міжнародними договорами. Стаття 256 АПК РФ визначає, що арбітражний суд виконує передані йому в порядку, встановленому федеральними законами чи міжнародними договорами Російської Федерації, доручення судів 160 Тема 15. Судовий порядок розгляду спорів у міжнародному приватному праві іноземних держав про виконання окремих процесуальних дій. Доручення не підлягає виконанню: 1) якщо таке виконання суперечить суверенітету РФ або загрожує безпеці Росії; 2) виконання доручення не входить до компетенції арбітражного суду. Виконання арбітражним судом доручень про виконання окремих процесуальних дій проводиться в порядку, що визначається АПК РФ, якщо інше не передбачено міжнародними договорами Росії. Арбітражний суд виконує передані йому в порядку, встановленому міжнародним договором Російської Федерації або федеральним законом, доручення іноземних судів і компетентних органів іноземних держав про виконання окремих процесуальних дій (вручення повісток та інших документів, отримання письмових доказів, виробництво експертизи, огляд на місці та ін ). Доручення іноземного суду або компетентного органу іноземної держави не підлягає виконанню у випадках, - прямо встановлених законодавством РФ 1.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =

енциклопедія  біфштекс  індичка  мус  наполеон