Головна
загрузка...
Головна >
Економічні науки >
Економічна теорія >
« Попередня Наступна »
Райзберг Б. А.. Курс економіки: Підручник / За ред. Б. А. Райзберг. - ИНФРА-М. - 720 с. ISBN 5-86225-387-4, 1997 - перейти до змісту підручника

14.3. Види цін

загрузка...
По ряду ознак ціни підрозділяються на окремі види. Розглянемо основні, широко розповсюджені види цін.

14.3.1. Види цін залежно від сфер торгівлі

На ціни накладає відбиток вид торгівлі товарами і послугами, за допомогою якого реалізуються товари, масштаби торгових операцій і характер реалізованого товару. По цих ознаках ціни діляться на оптові, роздрібні, закупівельні й тарифи.

Оптовими називають ціни, за якими продукція реалізується великими партіями, в умовах так званої оптової торгівлі. Система оптових цін застосовується в торговельно-збутових операціях між підприємствами, а також при реалізації продукції через спеціалізовані магазини і збутові контори оптової торгівлі, на товарних біржах і в будь-яких інших торгових організаціях, що продають товари оптом, у значній кількості.

У сформованій російській торговельній практиці було прийнято розрізняти ціни стосовно до продукції виробничо-технічного призначення і так звані відпускні ціни стосовно до продукції споживчого призначення.

101

Звичайно за оптовими цінами підприємства-виробники реалізують продукцію або один одному, або торговельним посередникам. Найчастіше необхідність в оптовому продажі виникає, коли виробництво продукції локалізоване в обмеженій кількості пунктів, а сфера споживання має великий радіус.

Роздрібними прийнято називати ціни, за якими товари продаються в так званій роздрібній торговельній мережі, тобто в умовах їх продажу індивідуальним покупцям, при відносно невеликому обсязі кожного продажу. За роздрібними цінами звичайно реалізуються товари народного споживання населенню й у меншій мері - підприємствам, організаціям, підприємцям.

За допомогою торгівлі за роздрібними цінами найчастіше обслуговуються кінцеві споживачі, домашні господарства, громадяни.

Роздрібна ціна звичайно вище оптової на величину торговельної надбавки, за рахунок якої компенсуються витрати обігу в роздрібній торгівлі й створюється прибуток організацій й установ роздрібної торгівлі.

Закупівельні ціни - це ціни державних закупівель продукції в підприємств, організацій, населення. У російській економічній практиці були й деякою мірою продовжують бути розповсюдженими державні закупівлі сільськогосподарської продукції у її виробників за закупівельними цінами для продовольчого постачання міського населення, районів Крайньої Півночі, армії і створення державних резервів. Однак у принципі термін «закупівельні ціни» може трактуватися набагато більш широко, стосовно до всіх видів державних закупівель.

Певною специфікою володіють ціни на послуги, що представляють, як уже було згадано, види діяльності, при яких не створюється продукт у його матеріально-речовій формі, але змінюється якість наявного продукту. Найчастіше виробництво послуги збігається з початком її споживання. Специфічність послуг як виду діяльності накладає відбиток на формування цін на послуги, іменованих тарифами (розцінками). При встановленні тарифів на послуги враховується не тільки обсяг робіт, але й часовий фактор, істотну роль грає якість. Типовими прикладами тарифів є рівень оплати комунальних і побутових послуг, плата за телефон, за користування радіо і телебаченням.

14.3.2. Види цін, що розрізняються ступенем і способами регулювання

По ступені й способу регулювання ціни розділяються на групи: 1) жорсткофіксовані (призначувані), 2) регульовані (змінювані), 3) договірні (контрактні), 4) вільні (ринкові).

Жорсткофіксовані, тверді ціни призначаються органами ціноутворення або іншими державними органами, їх рівень фіксується документально. Ні виробники, ні продавці товару не мають право змінити величину такої ціни в яку-небудь сторону, така зміна переслідується за законом. У централізовано керованій економіці призначувані ціни мають широке поширення, вони відомі за назвою державних.

Державні органи ціноутворення мають монопольне право призначати і змінювати державні ціни, підвищувати або знижувати їх. Система державного ціноутворення широко використовувалася в Радянському Союзі. Не слід думати, що державні ціни призначалися довільним чином, в основі такого ціноутворення звичайно лежить витратний принцип, тобто ціна розраховується як сума витрат на виробництво і обіг одиниці продукції, до яких додається нормативний прибуток або з яких віднімається державна цінова дотація.

Регульовані ціни називаються так тому, що їх величина регулюється державними органами. При регулюванні вплив з боку держави на ціни носить обмежений, непрямий характер, здійснюється за допомогою впливу на зміну попиту чи пропозиції товару. Приміром, при необхідності встановлення більш високої ціни на товар з метою стимулювання розвитку даного виду виробництва держава може зменшити податки, сплачують покупцями, споживачами цієї групи товарів, що призведе до розширення попиту на товар і відповідно до підвищення цін на нього. Таким же чином можна сприяти зниженню цін. Іноді регулювання зводиться до обмеження величини цін на певні групи товарів верхньою межею з метою розширення купівельної спроможності споживачів або нижньою межею з метою стимулювання розвитку виробництва.

Однак і той і інший шлях мають ряд істотних недоліків, що і призводить до рідкого використання цього методу. Вся справа в тому, що держава, встановлюючи, наприклад, верхня межа ціни, установлює її на більш низькому рівні, ніж рівноважний рівень ціни, що призводить до скорочення пропозиції й росту попиту на товар. Підсумком такого встановлення ціни є перевищення попиту над пропозицією товарів, тобто товарний дефіцит, а отже, природне бажання покупця купити відсутній товар навіть по більш високій ціні, що породжує чорний ринок, на якому ціни будуть вище рівноважних через додаткові витрати продавців, які нелегальним шляхом продають товар (хабара, витрати, пов'язані з придбанням товару). У цьому випадку страждають як покупці, які в умовах нерегулируемости цін купували б товар в остаточному підсумку дешевше, так і сама держава, так як в умовах створеного дефіциту воно займається розподільними функціями, друкуванням талонів, карток, що приводить до додаткових грошових витрат і соціальних колізій . Певний шкоди наноситься і виробникам - за низькими цінами їм невигідно продавати свою продукцію, і вони починають скорочувати виробництво. Аналогічно несприятлива картина складається й при встановленні нижньої межі ціни.

Регулювання цін по величині може також проводитися шляхом затвердження державними органами граничного рівня рентабельності (прибутковості), що більш відповідає тенденціям впливу на ціни в централізованій економіці. Це означає, що відношення прибутку до собівартості (витратам) або до ціни не повинне перевершувати заданого рівня, скажімо, 50%. Тим самим, якщо, приміром, собівартість одиниці товару склала для продавця 1000 гривень, він не має права продавати його за ціною вище 1500 рублів. Обмеження за рівнем рентабельності звичайно вводяться для підприємств-монополістів. В окремих випадках задається припустимий ступінь відхилення реальної ціни від фіксованої, базисної.

Відзначимо, що жорстке вплив державних органів на ціни за допомогою регулювання здійснюється не тільки в централізовано керованої, але і в ринковій економіці. Найчастіше в умовах економіки ринкового типу регулювання поширює сферу своєї дії на товари та послуги, що мають життєво важливе значення для держави і суспільства (земля, стратегічна сировина, паливо, енергія, загально

102

ственний транспорт, споживчі товари першої необхідності).

На жаль, доводиться спостерігати й регулювання цін з боку мафіозних структур, підкоряють собі ринок.

Договірні ціни - це ціни, величина яких визначена предваряющим акт купівлі-продажу угодою, документально зафіксованим контрактом між продавцями і покупцями. У сучасній практиці ділового співробітництва прийнято виділяти в договорах спеціальний розділ, в якому обумовлюється рівень цін. У ряді випадків у договорі фіксується не абсолютна величина цін, а діапазон цін (у межах від і до), верхній або нижній рівень (не вище або не нижче) або їх зв'язок з державними, ринковими, світовими цінами. Обумовлюється також допустимість зміни закріплених контрактом цін внаслідок, скажімо, інфляції, виникнення форс-мажорних обставин, прийняття нових законів.

Вільні ринкові ціни, як ясно з їхньої назви, звільнені від безпосереднього цінового втручання державних органів, формуються під впливом кон'юнктури ринку, законів попиту та пропозиції й звуться рівноважних цін, тобто таких цін, при яких обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції товарів на ринку. Теоретично, в ідеалі ринкові ціни повинні складатися в процесі вільного торгу між покупцями і продавцями. Однак реально не вдається уникнути впливу на процес встановлення ринкових цін ряду факторів не тільки економічної, а й психологічної природи, пов'язаних з поведінкою, інтересами покупців і продавців. У цьому сенсі коректно визначити вільні ринкові або рівноважні ціни як ціну, рівну, з одного боку, цінності для споживачів додаткової одиниці блага і, з іншого боку, витратам виробництва і продажу додаткової одиниці даного блага для продавця.

Перехід від фіксованих державних цін до вільних, ринкових цін називають лібералізацією цін.

14.3.3. Інші види цін

Поряд з охарактеризованими вище основними видами цін в економічній практиці застосовується ряд інших груп цін, виділюваних по найрізноманітніших ознаках.

В економічному аналізі, плануванні і статистиці, а також у дослідницьких цілях, поряд з поточними, діючими, фактично використовуються зіставні або, як їх іноді називають, незмінні ціни. Використання таких цін об'єктивно необхідно у зв'язку з природною зміною багатьох цін, процесами інфляції. Наприклад, якщо відомо, що сім'я витрачала на харчування 300 тис. рублів, а потім стала витрачати 600 тис. рублів, це зовсім не свідчить про те, що члени родини стали їсти вдвічі більше або вдвічі краще. Можливо, вся справа у двократному зростанні цін на продовольство. Щоб врахувати зміну цін, треба встановити, скільки грошей ішло б на харчування родини в умовах, якби ціни залишалися незмінними. Звідси і прагнення застосовувати при аналізі порівнянні, незмінні ціни, використовуючи індекс цін, тобто коефіцієнт перерахунку, що відображає зміну цін. У міру переходу в зону стрибкоподібного, найчастіше некерованого підйому цін замість або на додаток до індексу цін став частіше застосовуватися показник рівня інфляції, що характеризує, на скільки відсотків збільшуються ціни за певний період. Показник рівня інфляції у відсотках дорівнює процентному індексу росту цін за відповідний період, зменшеному на 100%. Індекс цін є показник зростання, а рівень інфляції - приросту цін.

У цих же цілях іноді застосовують реальні ціни, які представляють собою ціну в грошовому вираженні щодо загального рівня цін. У ході прийняття споживчих рішень покупця цікавлять і відносні (порівнянні) ціни, тобто ціна даного товару в порівнянні з ціною деякого іншого родинного товару або того ж товару в іншому регіоні. З цією метою встановлюється відношення цін. Найчастіше визначається відношення цін взаємозамінних товарів, іменованих субститутами.

У процесі проектування нових видів виробів і об'єктів для виробництва знову освоюваної продукції, товарів, послуг, матеріалів, напівфабрикатів, енергії використаються проектні ціни. З урахуванням їх наближеного, орієнтовного характеру часто визначається граничний рівень таких нових цін у вигляді лімітних цін.

Стосовно до об'єктів будівельної індустрії на етапі їхнього проектування визначається ціна будівництва об'єкта, обумовлена ??з урахуванням всіх видів витрат на створення та оснащення. Таку ціну прийнято називати кошторисною вартістю, тому що вона обчислюється на основі кошторисів, в яких підсумовані витрати на створення готового будівельного об'єкта.

У більш широкому плані всі види цін, обумовлені за допомогою розрахунків, називають розрахунковими, а ціни, очікувані в майбутньому, - очікуваними.

Ряд цін на товари та послуги фіксується в документальній формі у вигляді прейскурантів, тобто покажчиків цін. Величини цін, представлених у таких документах, називають прейскурантними. В умовах державного ціноутворення прейскурант, цінник був основним, іноді первинним ціновим документом. У ринковій економіці прейскурант стає довідковим документом.

У ході здійснення планово-управлінських робіт використовуються прогнозні і планові ціни, зміст і призначення яких ясні з їхньої назви. Цікаво, що відповідно до економічної теорії, сповідалася в радянський період російської історії, вважалося, що при державно-плановій системі господарювання величина державних цін, що становили переважну більшість всього цінового арсеналу, визначається державними планами, тобто в господарстві діють планові ціни. Насправді ціни не встановлювалися планами, а були об'єктом оперативного управління з боку державних органів ціноутворення. У той же час державні плани економічного і соціального розвитку складалися на певній ціновій базі, яка була скоріше прогнозно-аналітичної, ніж плановою. Безсумнівно, що і в економіці ринкового типу широко використаються прогнозні ціни, на основі яких складаються бізнес-проекти, бізнес-плани, плани фірм, індикативні державні плани-прогнози.

 Досить часто вид ціни зумовлюється видом ринку, на якому вона утворюється. За цією ознакою виділяються біржові, аукціонні, комісійні ціни. У Росії радянського і пострадянського періоду було прийнято говорити й усе ще говорять про ціни так званого колгоспного ринку і про кооперативні ціни (установлюваних кооперативними організаціями). 

 103 

 Наявність різних цін на однотипні товари в різних країнах призводить до необхідності використання світових цін, тобто цін світового ринку. Світові ціни являють собою або реально діючі на всесвітньому ринку ціни на товари даної групи, або ціни, визнані на певний період з боку організацій, що відають міжнародною торгівлею, або середні значення цін на одні й ті ж товари, що встановилися в різних країнах і регіонах. У радянській практиці світові ціни мали вкрай обмежене застосування, так як на внутрішніх ринках діяли тільки державні ціни на імпортні товари, а ходіння іноземної валюти було заборонено. Світові ціни обчислюються звичайно у вільно конвертованих валютах. У міру становлення ринкових відносин в Україні ціни на російських ринках придбали тенденцію наближатися до світових. 

 Ну і особливу категорію цін представляють ціни неофіційного, так званого чорного або тіньового ринку. Найчастіше це ціни на заборонені у відкритому продажі товари або на дефіцитні товари, по різних причинах відсутні в даний момент у вільному продажу. 

 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =