загрузка...
Event-менеджмент / Адміністративний менеджмент / Бренд-менеджмент / Інноваційний менеджмент / Інформаційний менеджмент / Контролінг / Лідерство / Менеджмент в галузі / Менеджмент ресторанного та готельного бізнесу / Менеджмент (іспит) / Організаційна поведінка / Організація виробництва / Основи менеджменту / Практика з менеджменту / Виробничий менеджмент / Ризик-менеджмент / Стратегічний менеджмент / Теорія управління / Управління організацією / Управління персоналом / Управління проектами / Управлінські рішення
Головна >
Менеджмент >
Ризик-менеджмент >
« Попередня Наступна »
Я.Д.Вішняков, Н.Н.Радаев. Загальна теорія ризиків: навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. - 2-е вид., Испр. - М.: Видавничий центр «Академія». - 368 с., 2008 - перейти до змісту підручника

13.3. Процес управління ризиками

загрузка...

Управління як цілеспрямований вплив керуючої системи на керовану проявляється у вигляді безлічі взаємопов'язаних процесів (етапів) підготовки, прийняття та організації виконання управлінських рішень, складових техно - логію процесу управління, яка схематично представлена ??на рис .13.2

1.

Визначення параметрів наявної чи планованої ситуації. Цей процес заснований на зборі та обробці даних по впливає на ризик факторам. Інформація грає ключову роль в процесі управління ризиками. Своєчасне надання ЛПР всієї необхідної інформації дозволяє знизити невизначеність при прийнятті рішення і, отже, втрати від помилкових рішень. До інформації висувають такі основні вимоги:

повнота, так як відсутність повної інформації є одним з істотних факторів ризику, а прийняття рішень в цих умовах служить причиною додаткових втрат;

достовірність (або точність), для забезпечення якої інформація має надходити з різних джерел. Найбільш достовірною інформацією по конкретному ризику є статистичні дані за минулий період з відповідного об'єкту;

своєчасність (оперативність надходження) та ін

Інформаційне забезпечення процесу управління ризиком служить важливим засобом зниження його рівня, але підвищення повноти і точності інформації також вимагає витрат. Слід враховувати і фактор часу - отримання повної і достовірної інформації пов'язано зі значними його витратами, а рішення необхідно приймати в обмежені терміни. Багато видів інформації часто є комерційною таємницею. Отримання такої інформації або неможливо, або пов'язано зі значними витратами.

Тому в процесі збору та обробки інформації слід прагнути до оптимального співвідношення між її повнотою і якістю, з одного боку, і вартістю отримання - з іншого. Іноді економічно вигідніше працювати з неповною інформацією, ніж збирати практично повну, але дуже дорогу інформацію, що вимагає до того ж неприпустимих витрат часу.

Для визначення економічно обгрунтованого обсягу інформації слід порівняти запобігли завдяки їй збитки з вартістю отримання додаткової інформації в прийнятні для життєздатності проекту терміни. Запобігання шкоди визначають як різницю між очікуваними результатами господарської діяльності в умовах, коли є додаткова інформація, і без неї.

Задоволенню суперечливих вимог до інформації сприяють інформаційні технології її отримання та обробки. Для більш глибокого розуміння ризику використовують його візуалізацію - наочне зображення в графічному вигляді, що підкреслює суттєві боку відповідних ризиків, важливі для аналізу та подальшого прийняття рішень. 2.

Аналіз ризику. Інформаційною основою процесу управління ризиком служить його аналіз. Основною метою аналізу є формування у ОПР цілісної картини ризиків і масштабів потенційної відповідальності. На підприємстві подібне дослідження дозволить надалі правильно організувати систему управління ризиком. У результаті аналізу ризику складається картина можливих ризикових подій, ймовірностей їх настання і наслідків, визначається можливість зниження або збільшення (у разі, коли отримані значення ризику значно нижче допустимого рівня, а його збільшення підвищить очікувану віддачу) ризику.

Це має місце, наприклад, при оптимізації портфеля цінних паперів за критерієм максимуму його прибутковості при обмеженні на ризик. 3.

Порівняння даних аналізу з гранично допустимими рівнями. Після порівняння отриманих значень показників ризиків з гранично допустимими (рівнями прийнятного ризику) виробляють стратегію управління ризиком і заходи щодо його зниження. 4.

Обгрунтування програми управління ризиком. Цей процес включає наступні етапи:

пошук варіантів зниження (збільшення, тобто ризикового вкладення капіталу) ризику за рахунок відповідних превентивних заходів та покриття збитків у разі його виникнення;

оцінка економічної ефективності витрат на управління ризиком для кожного варіанта;

зіставлення варіантів і вибір оптимального.

При пошуку варіантів зниження ризику прогнозують зміни параметрів наявної ситуації і моделюють поведінку розглянутого об'єкта. Варіанти зниження ризику спочатку відбирають з використанням принципу обгрунтування (див. вираз (14.6)). При виборі методів управління ризиком слід враховувати їх різну ефективність, різний обсяг ресурсів, необхідних для їх реалізації в умовах бюджетних, тимчасових і інших обмежень.

Задачу вибору методів управління ризиком можна сформулювати як задачу оптимізації в умовах обмежень. Критерії вибору можуть бути різними. Однак при прийнятті рішення не можна все зводити до економічної віддачі. Важливо враховувати й інші критерії, наприклад технічні (відбивають можливості зниження ризику) або соціальні (зведення ризику до рівня, прийнятного для суспільства).

Відповідні інструменти потрібно застосовувати в першу чергу щодо ризиків, найбільш сильно впливають на діяльність організації. При жорстких бюджетних обмеженнях частину ризиків, які оцінюють як незначні, ігнорують.

Для кожної з планованих заходів, що задовольняють принципом обгрунтування, визначають економічну ефективність (14.7). Складність оцінки ефективності полягає в тому, що протягом аналізованого періоду ризики можуть не реалізуватися, проте організація несе витрати на програму управління ризиками. Тому доводиться зіставляти реальні витрати зі скороченням гіпотетичних втрат.

Відбір заходів для реалізації проводять на основі принципу оптимізації з урахуванням обмежень витрат, тобто вибирають тільки ті заходи з найбільш ефективних, витрати на які не перевищують виділених ресурсів. Їх сукупність утворює раціональну програму управління ризиками, яка включає також інформаційне та ресурсне забезпечення реалізованих заходів, критерії ефективності виконання і систему розподілу відповідальності за прийняті рішення. 5.

Прийняття рішення про ступінь достатності планованих заходів. Після вибору певного набору заходів приймають рішення про ступінь їх достатності. У разі достатності проект реалізують (прийняття залишилися ризиків на себе), в іншому випадку слід відмовитися від цього (уникнути ризику, ухилитися від нього). 6.

Моніторинг результатів. Даний процес забезпечує зворотний зв'язок в системі управління ризиком, дозволяє вжити заходів щодо її вдосконалення. Моніторинг проводять на основі оцінки ефективності застосовуваних заходів.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =