загрузка...
Event-менеджмент / Адміністративний менеджмент / Бренд-менеджмент / Інноваційний менеджмент / Інформаційний менеджмент / Контролінг / Лідерство / Менеджмент в галузі / Менеджмент ресторанного та готельного бізнесу / Менеджмент (іспит) / Організаційна поведінка / Організація виробництва / Основи менеджменту / Практика з менеджменту / Виробничий менеджмент / Ризик-менеджмент / Стратегічний менеджмент / Теорія управління / Управління організацією / Управління персоналом / Управління проектами / Управлінські рішення
Головна >
Менеджмент >
Інноваційний менеджмент >
« Попередня Наступна »
В. В. Глухов, С. Б. Коробко, Т. В. Мариніна .. Економіка знань - СПб.: Пітер. - 528 с: ил. - (Серія «Навчальний посібник»)., 2003 - перейти до змісту підручника

13.1. Елементи інноваційного процесу

загрузка...

Робити не те, що роблять інші. Робити не так, як роблять інші.

Загальноекономічна оцінка інвестиційних проектів передбачає зіставлення доданків витрат і результатів. Практична проблема полягає в тому, що віднести до витрат і результатів і як вирахувати.

Для оцінки економічної переваги проектів можуть залучатися різні показники.

Методи оцінки проектів ділять на статичні і динамічні. У першому випадку показники витрат і доходів за різні інтервали часу призводять до сумарним показником, у другому - аналізують фінансові тимчасові потоки. Основними результатами впровадження нововведень для підприємства виявляються: -

приріст прибутку; -

збільшення обсягу продажів; -

зниження витрат; -

економія робочої сили; -

зниження витрати матеріалів; -

розширення ринку використання капіталу; -

отримання переваг у конкурентній боротьбі.

Залучення інноваційно-інвестиційного механізму для реалізації процесу розробки та впровадження нововведень дозволяє провести його з великою результативністю за рахунок: -

професіоналізму залучених організацій і фахівців; -

можливості вибору більш якісних рішень; -

залучення на підприємства інвестиційного капіталу; -

залучення приватного капіталу в інвестиції; -

скорочення термінів реалізації проектів; -

скорочення витрат на реалізацію проектів; -

зниження ризику невдачі; -

розширення числа підприємств, що втягуються в процес оновлення і розвитку; -

підйому вітчизняної промисловості; -

ліквідації організаційних бар'єрів між учасниками реалізації проекту; -

появи додаткових робочих місць; -

залучення наукомістких розробок конверсіруемих комплексу в цивільне виробництво; -

безпеку, словом - висока якість життя в самому широкому сенсі.

При рейтинговій оцінці регіонів як бази для розміщення чи зародження наукоємного виробництва, генерування наукових ідей, появи науково-технічних лідерів можна використовувати систему показників: 1.

Наявність кваліфікованої робочої сили (середньо-технічного персоналу, вчених, інженерів, некваліфікованого персоналу). 2.

Вартість робочої сили, 3.

Ставлення громадськості до бізнесу. 4.

Вартість землі та будівництва. 5.

Вартість енергії. 6.

Вартість життя. 7.

Податковий режим в регіоні. 8.

Регулююча роль адміністрації регіону.

9.

Наявність вузів та дослідницьких центрів. 10.

Наявність закладів культури. 11.

Наявність хороших середніх шкіл. 12.

Клімат. 13.

Доступ до інформаційних мереж. 14.

Транспортна інфраструктура (транспорт для працівників, доставка сировини, відвантаження готової продукції). 15.

Близькість до споживачів. 16.

Доступність енергії. 17.

Доступ до джерел сировини і комплектуючих. 18.

Наявність вільної території для розвитку. 19.

Умови водопостачання. 20.

Умови переробки відходів.

Традиційна ланцюжок роботи з впровадження комплексного (великого) нововведення 10-15 років. Залучення інноваційно-інвестиційного механізму дозволить стиснути цикл робіт до 3-5 років, крім того, залучення інноваційно-інвестиційної мережі дозволить паралельно вести систему нововведень.

Результативність нововведення залежить від: 1.

Якості маркетингу. 2.

Часу реалізації проекту. 3.

Забезпеченості інформацією. 4.

Забезпеченості знаннями. 5.

Обсягу раніше проведених капвкладень. 6.

Оперативності взаємодії з партнерами. 7.

Умов фінансових взаємин із замовником. 8.

Підготовленості персоналу замовника. 9.

Комплексних послуг і робіт.

Весь цей набір факторів можна повною мірою врахувати тільки в рамках спеціального організаційного механізму. При розгляді взаємини нововведення і підприємства слід виділити п'ять їх варіантів: 1)

підприємство - користувач нововведення; 2)

підприємство - творець нововведення; 3)

підприємство - одночасно творець і користувач нововведення; 4)

підприємство - носій нововведення; 5)

підприємство - само як нововведення. Підприємство, що впроваджує нововведення, може вибрати один з наступних варіантів фінансового та організаційного забезпечення: -

взаємодіяти з банком, залучаючи інвестиції і покладаючи решту роботи на свої структури; -

взаємодіяти з банком та інжинірингової мережею, залучаючи інвестиції та послуги; -

взаємодію з інноваційно-інвестиційної мережею.

Взаємодія підприємства з банком при впровадженні нововведень потребують повернення кредиту та процентної ставки. Банк у цьому випадку буде мати затримку повернення коштів.

Інвестиції в нововведення для банку - це затримка оборотів капіталу, але інвестиції в нововведення - це велика ставка за рахунок; -

більшої суми прибутку; -

отримання частки прибутку протягом ряду років; -

появи солідного клієнта.

Необхідні умови переваги для вкладання капіталу банку в інновації - це залучення інжиніринг-мережі для послуг у процесі впровадження нововведень.

Робота з інноваційно-інвестиційними центрами для підприємства - це додаткові оргвитрати, але одночасно - це зростання прибутку за рахунок: -

державних пільг; -

залучення приватного капіталу; -

зниження ризику; -

прискорення обороту капіталу; -

зростання ефективності проектів.

Взаємодія підприємства з інноваційно-інвестиційної-ма - це зростання прибутку за рахунок: -

оперативності рішень; -

підвищення якості рішень ; -

появи додаткових замовлень; -

прискорення робіт; -

зростання ефективності проекту; -

зниження суми витрат на проект.

Для визначення планових витрат в інноваційному циклі використовують такі підходи: 1.

Розрахунок по найбільш близькому аналогу, що мав місце раніше. 2.

Виділення частки витрат фірми як нормативної частини від суми прибутку. 3.

Планування видатків на рівні попереднього періоду. 4.

Деталізований розрахунок за елементами робіт для конкретних проектів.

В елементах витрат слід розділити витрати на реалізацію нововведення і витрати на забезпечення діяльності инновационноинвестиционного механізму.

Створення та діяльність інноваліонно-іівестіціонного механізму потребує витрат. Їх елементами є: 1.

Початковий фонд інвестицій. 2.

Створення капітальних фондів інноваційно-інвестиційної мережі (приміщення, обладнання, матеріальні активи). 3.

Розробка проекту діяльності механізму. 4.

Поточні витрати, серед яких особливо виділяють: -

обслуговування капітальних фондів; -

навчання персоналу; -

оплату праці; -

розвиток нематеріальних активів; -

підтримку баз даних; -

дослідження; -

пропаганду досягнень.

Таблиця 13.1 Елементи потоку фінансів Джерела стартового фінансування Джерела

еффектообразованія Способи оплати доходу Вкладення підприємств

Бюджетне фінансування робіт Позабюджетні фонди Федеральні програми Прискорення освоєння нововведень. Зростання якості проектів. Зниження ризику. Комплексність робіт. Зростання обсягів виробництва. Розширення асортименту продукції та послуг Пільги з оподаткування. Повернення прибутку. Оплата послуг Інноваційно-інвестиційний механізм забезпечує вигоду всім учасникам та партнерам при виконанні конкретного проекту. Підприємство, банк, розробник нововведень і держава, створюючи інно-

ваціонно-інвестиційну мережу як організацію і механізм, понесуть витрати на її створення, а й матимуть істотний прибуток від взаємодії з нею.

Для кожного з учасників можна виділити специфічні джерела освіти ефекту: -

для держави - це більш високий прибуток, зростання обсягів реалізації продукції, підвищення суми заробітної плати в майбутньому періоді (все це дає зростання суми зібраних податків); -

для приватного інвестора - це підвищення відсотків на капітал, зниження ризику інвестування; -

для підприємства, що впроваджує нововведення, - це зниження ризику, підвищення прибутковості і скорочення термінів реалізації нововведень; -

для інноваційно-інвестиційного механізму - це частка прибутку від застосування нововведень.

Фінансові потоки при впровадженні нововведень вимагають детального аналізу, але для І & І-механізму з'являється інтегральний потік фінансів.

Створення інноваційно-інвестиційних центрів для держави - це додаткові поточні витрати за рахунок: -

зниження податкових зборів; -

вкладення стартового капіталу.

Однак створення інноваційно-інвестиційної мережі для держави - це додаткова майбутня прибуток за рахунок зростання економіки.

Розвиток виробництва за рахунок нарощування вартості основних фондів є двостороннім процесом. Інвестиції, з одного боку, як самостійний джерело підприємницької діяльності породжують процес зростання потенціалу інвестиційного капіталу (кумулятивний ефект), але одночасно виникає зростання витрат на реновацію (стримуючий ефект). Повернення коштів від інвестування залежить від: -

часу реалізації проекту; -

ефективності проекту; -

використання раніше зроблених вкладень.

Ефективність проекту індивідуальна для його учасників. Якщо,

наприклад, один з партнерів забирає весь прибуток, то для решти

них учасників проекту ефективність проекту нульова. Тому однією з проблем економічної оцінки нововведення виявляється вибір умов розподілу одержуваних результатів.

На нововведення часто дивляться як на засіб зробити що-небудь швидше або ефективніше. Проте подібними перевагами не обмежуються вигоди нововведень. Їх результатом часто стають появи нових областей виробництва, нових способів діяльності, порушення монополізму. Наприклад, відкриття пластиків створило конкуренцію металургійному виробництву та

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =