загрузка...
Головна >
Економічні науки >
Економічна теорія >
« Попередня Наступна »
Райзберг Б. А.. Курс економіки: Підручник / За ред. Б. А. Райзберг. - ИНФРА-М. - 720 с. ISBN 5-86225-387-4, 1997 - перейти до змісту підручника

12.4. Структура грошової маси. Грошові агрегати

загрузка...
В даний час через безлічі різноманітних грошових коштів важко говорити про сукупність грошей в силу того, що дане поняття не відображає всієї повноти і різноманіття наявних в країні платіжних засобів. Тому найбільш поширеним терміном для такого позначення виступає грошова маса. Грошова маса являє собою сукупний обсяг купівельних і платіжних засобів, що обслуговують господарський обіг і належать приватним особам, підприємствам і державі. У грошовій масі розрізняють активні гроші, що обслуговують готівковий і безготівковий оборот, і пасивні, які потенційно можуть бути використані для розрахунків. До числа активних грошей відносять гроші підвищеної ефективності. До пасивних грошей відносять накопичення, резерви, залишки на рахунках, тобто кошти на термінових і ощадних вкладах у комерційних банках і спеціалізованих кредитних інститутах, депозитні сертифікати і так звані квазиденьги. Це лише подібність грошей, так як їх не можна безпосередньо використовувати як купівельний і платіжний засіб, проте квазиденьги є основним і найбільш динамічним компонентом грошової маси.

Крім поділу грошей на товарні, готівкові, безготівкові у фінансовій макроекономічної практиці прийнято структурувати грошову масу шляхом поділу її на частини залежно від ступеня ліквідності. Під ліквідністю розуміється можливість використання грошових коштів (фінансових активів) в якості платіжного засобу.

Якщо грошовий засіб можна безпосередньо використовувати для платежів і розрахунків або легко перетворити в засіб платежу, то його вважають високоліквідним. Вважається, що «абсолютної» ліквідністю володіють грошові кошти, які безпосередньо, у своїй первинній, вихідній формі, без перетворення в інші види засобів здатні бути засобом платежу, розрахунків. Найбільше цьому образу відповідають готівку, що представляють універсальний засіб платежу, що приймаються в якості такого без обмежень.

Якщо ж застосувати даний вид грошового кошти для платежів і розрахунків важко або, гірше того, його треба для цього трансформувати в інший вид засобів, то дані кошти вважаються низьколіквідними, а часом і неліквідними.

Так, наприклад, у вас можуть не прийняти до оплати стару зношену грошову купюру і порекомендувати обміняти її попередньо в банку або навіть продати за ціною нижче номіналу.

Зауважимо, що поняття ліквідності поширюється не тільки на грошові кошти, а й на інші фінансові активи, що представляють цінності, в тому числі і матеріальні, які можна перетворити на гроші.

Окремі види грошових коштів, що утворюють частина грошової маси, що обертається в країні, відповідно з властивим їм рівнем ліквідності об'єднуються в грошові агрегати або грошові комплекси. У рамках такої структуризації агрегат з більш високим ступенем ліквідності входить складовою частиною в комплекс з більш низьким рівнем ліквідності. У результаті утворюється система вкладаються один в одного агрегатів, кожен з яких характеризується певними показниками складу і кількості грошової

181

маси. У різних країнах ці показники і, відповідно, число грошових агрегатів різні. Так, в США, Японії, Італії використовуються 4 агрегати, у ФРН - 3, а у Франції - цілих 10. Росія використовує в основному американську систему поділу грошової маси на агрегати з різним рівнем ліквідності. Однак у російській практиці фінансового аналізу і статистики поділ грошової маси на агрегати стало застосовуватися тільки з початком ринкових реформ.

Охарактеризуємо в загальних рисах типові грошові агрегати.

Грошовий агрегат М0 представляє готівку, тобто найбільш ліквідні кошти.

Грошовий агрегат М1 включає найбільш мобільні грошові кошти у вигляді готівки в обігу, грошей, що знаходяться на банківських рахунках до запитання, інших чекових внесків і дорожніх чеків. Хоча грошовий агрегат М1 охоплює не тільки готівка, що володіють практично абсолютною ліквідністю, а й грошові чеки, всі вхідні в цей комплекс грошові кошти можна вважати власне грошима. Такий висновок грунтується на можливості використовувати всі компоненти агрегату М1 без обмежень для здійснення платежів і розрахунків.

Грошовий агрегат М2 складається з усіх видів грошових коштів, що входять в комплекс М1, і, крім того, включає гроші на строкових вкладах, нечековие ощадні вклади і суми на рахунках взаємних фондів грошового ринку.

В цілому агрегат М2 охоплює високоліквідні грошові кошти, так як поряд із власне грошима в нього входять нечековие заощадження і строкові депозити відносно невеликого розміру (у США це вклади до 100 тис. доларів), які можуть бути безперешкодно звернені в готівку протягом певного часу. Те ж відноситься і до двосторонніх грошово-ринковим фондовим рахунками. Доповнення агрегату М1 перетворює його в агрегат М2, представляє так звані майже гроші.

Грошовий агрегат М3 утворюється з М2 прісовокупленіем до нього великих термінових ощадних вкладів (у США це вклади понад 100 тис. доларів), що належать приватним організаціям, фірмам. Такі вклади у формі депозитних сертифікатів нескладно звернути, переоформити в чекові вклади, але з деякими втратами, зумовленими зміною вкладником заявлених термінів зберігання вкладу.

Самий великий грошовий агрегат Ь включає всі грошові кошти, що входять в М плюс різні цінні папери (у США це ощадні облігації, казначейські векселі та інші кредитні цінні папери, що випускаються державою і мають 18-місячний термін погашення ). Цінні папери, як відомо, теж можуть бути звернені в власне гроші чи інші платіжні засоби. Але так як звернути їх у гроші набагато складніше, ніж ощадні вклади, грошовий комплекс Ь в цілому має більш низькою ліквідністю порівняно з М2 і М3.

Як випливає з викладеного, «грошові» (платіжні) властивості найбільш притаманне частини грошової маси, що входить до агрегат М1, чому він і названий вище власне грошима. Саме цей агрегат включає види грошових коштів, які безпосереднім чином використовуються як засіб обігу, тобто реалізують головну функцію грошей. Що ж до інших грошових агрегатів, то вони представляють поле потенційного, можливого розширення грошової маси за рахунок включення в нього численних інших видів грошових коштів, які тими чи іншими шляхами можуть бути трансформовані в готівку і чеки. У Росії періоду переходу до ринку до широкого поширення в ній чекового звернення до найбільш ліквідних коштах доцільно відносити наявні гроші і безготівкові на поточних рахунках до запитання.

Доводиться відзначати, що поділ грошової маси на грошові агрегати з різним рівнем ліквідності носить багато в чому умовний характер. Звідси, коли ми говоримо, наприклад, про грошову масу, що знаходиться в обігу в даний час або протягом року, не уточнюючи, які саме грошові кошти маються на увазі; може виявитися, що різні люди будуть сприймати складу цієї маси по-різному. Найпростіший вихід полягає, мабуть, в тому, щоб вважати грошовою масою, що знаходиться в обігу, самі ліквідні гроші М1, розділяючи їх на готівку і на гроші на рахунках до запитання.

Стан грошових систем різних країн характеризується як загальним обсягом грошової маси, так і її розподілом по окремих грошових агрегатів. Для стійких, розвинених грошових систем характерна відносно невелика частка агрегату М1 в загальній масі грошових коштів, яку можна вважати еквівалентної обсягом агрегату Ь. Наприклад в середині 90-х років в США і в Японії склалося процентне співвідношення між частками грошових агрегатів наступним чином:

Грошовий агрегат М1 М2 М3 Ь

Процентна частка 15 65 80 100

У Росії в той же період склалося приблизно таке співвідношення між обсягами грошової маси, що входять в різні грошові агрегати:

Грошовий агрегат М1 М2 М3 Ь

Процентна частка 50 70 80 100

Частка високоліквідних грошей в загальному обсязі грошової маси в Росії (у тому числі готівки) була вище, ніж у розвинених країнах, що перш за все свідчить про низьку частці термінових вкладів і державних цінних паперів.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =

енциклопедія  біфштекс  індичка  мус  наполеон