загрузка...
Авторське право / Аграрне право / Адвокатура / Адміністративне право / Адміністративний процес / Бюджетна система / Гірське право / Цивільний процес / Цивільне право / Європейське право / Житлове право / Виборче право / Інформаційне право / Виконавче виробництво / Історія політичних вчень / Конкурсне право / Конституційне право зарубіжних країн / Конституційне право Росії / Криміналістика / Міжнародне право / Спадкове право / Право власності / Право соціального забезпечення / Право юридичних осіб / Правознавство / Підприємницьке право / Сімейне право / Соціологія права / Судова психіатрія / Судова справа / Митне право / Теорія та історія держави і права / Трудове право / Кримінальне право / Кримінальний процес / Фінансове право / Екологічне право / Ювенальна юстиція / Юридична антропологія / Юридична техніка / Юридична етика
Головна >
Юридичні науки >
Теорія та історія держави і права >
« Попередня Наступна »
Абдулаєв М.І. . Теорія держави і права: Підручник для вищих навчальних закладів. - М.: Фінансовий контроль, 410 с. , 2004 - перейти до змісту підручника

12.1. Система права та її елементи

загрузка...

У вітчизняній юриспруденції традиційно під системою права розуміють сукупність існуючих у країні юридичних норм та їх підрозділ на відносно самостійні частини - галузі права та інститути, що регулюють відокремлені групи суспільних відносин. Основне призначення поняття «система права» юристи вбачають у системній характеристиці позитивного права в цілому. Однак такий підхід до поняття системи права звужує її зміст і не дозволяє розкрити глибинну соціальну природу права як складного явища суспільного життя. Звичайно, існуюча система об'єктивного права становить важливу ланку в правовій системі суспільства, але цим не повинно обмежуватися її зміст.

Система права суспільства, крім існуючих в державі правових норм, включає і такі елементи, як правосвідомість і правовідносини. Всі ці елементи правової системи тісно пов'язані між собою і взаємообумовлені. При підході до права тільки як до системи юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, розмиваються власне правові кордону. Тоді легко змішати право з іншими нормативними системами, упорядочивающими суспільні відносини. Зведення права до норм носить етатистський характер, виходить з пріоритету над ним влади і насильства, передбачає пріоритет держави перед правом. Законодавство (юридичне право) є лише зовнішня необхідна форма правової системи країни, породжена суспільством на даному етапі його розвитку. Ототожнюючи право з законом, ми змішуємо вміст з зовнішньою формою права, позбавляємо себе можливості пізнати право як реальний соціальний феномен суспільного життя, викривлюємо дійсну соціальну природу права.

Особлива значимість юридичних норм в системі права пов'язана з деякими їх характеристиками: 1) вони являють собою найбільш розвинену форму конкретизації змісту права і надають останньому стрункість і логічну завершеність; 2) відрізняються від інших правових явищ високим ступенем стабільності; 3) виступають в якості засобу інституціоналізації права (відображаючи потреби суспільства, формулюючи соціально значимі цілі, передбачаючи необхідні санкції, закріплюючи необхідне для суспільства взаємодія правових статусів, охоплюючи своїм регулятивним впливом всіх членів суспільства).

Таким чином, саме завдяки системі правових норм, право досягає свого цілісного стану, а система права постає як ціле.

У юридичній науці склалася безліч напрямків і підходів у вивченні поняття права і пов'язаних з ним правових явищ, які нерідко виходять за межі позитивізму. Розрізнення права і закону виступає необхідною теоретичною посилкою для вивчення таких явищ, як система права і система законодавства. Оскільки право і закон, незважаючи на їх взаємопов'язаність в реальному житті, не є

тотожними явищами, було б несправедливо систему права зводити до системи юридичних норм.

Зміст системи права ширше, ніж проста сукупність юридичних норм. Система права - це складне юридичне поняття, що складається з правосвідомості, правовідносин і юридичних норм, що характеризується внутрішньою єдністю і цілісністю, покликана підтримати такий порядок у суспільстві, який необхідний для забезпечення свободи особистості і збереження цивілізованого існування людства. Не можна виключати зі змісту права, його системи такі поняття, як правові ідеї, цінності, правові претензії і правові відносини.

Характеристика системи права передбачає наявність безпосереднього зв'язку форм (джерел) права з факторами економічного, політичного та ідейно-морального характеру. При цьому право в співвідношенні з економікою виступає в першу чергу як правовідносини, у співвідношенні з політикою - як закон, а у співвідношенні з моральними поглядами, ідеологією та іншими духовними категоріями - як правосвідомість. Правовідносини являють собою конкретну форму, а норми права і правосвідомість - абстрактні форми права. Поєднання цих трьох форм права і утворює якісь різнорівневі, але єдині освіти, які становлять системи права.

Система права як складне юридичне явище характеризується наступними основними ознаками: по-перше, внутрішньою єдністю складових її елементів, по-друге, система права має єдину соціальну природу, по-третє, вона заснована на морально- правових принципах, таких як ідеї свободи, рівності, справедливості та гуманності, по-четверте, в основі формування системи права лежить ідея права, суть якої полягає в усвідомленні необхідності існування вільної особистості, її прав і свобод, по-п'яте, система права покликана регулювати і впорядковувати певні суспільні відносини, що виникають між суб'єктами права; по-шосте, зміст системи права отримує свою зовнішню форму вираження в наступних джерелах: правовий звичай, судовий прецедент, нормативно-правовий договір та нормативно-правовий акт.

Звичайно, система права, що склалася в суспільстві, відображає закономірності історичного розвитку конкретної країни та її особливості. Вона складається в залежності від характеру економічного розвитку суспільства, його соціальної структури, рівня культури, історичних традицій. У праві знаходять відображення найрізноманітніші відносини та інтереси людей. Громадське життя і практика державного будівництва ніколи не стоять на місці. Динаміка суспільного розвитку передбачає і диктує необхідність вдосконалення існуючої системи права. Внутрішній розвиток держави і все більш поглиблюється міжнародне співробітництво вимагають постійного розвитку національного законодавства та його

узгодження з міжнародним правом. Отже, забезпечення правопорядку як у масштабі країни, так і в міжнародному співтоваристві залежить від того, наскільки розумна і ефективна існуюча система права. Органи державної влади зобов'язані стежити за станом законодавства, вдосконалювати його, своєчасно усувати прогалини та суперечності, що існують в системі права.

Система норм права - це її внутрішня будова, що характеризується як єдине ціле, в якому норми права узгоджені між собою і не діють ізольовано один від одного. У сучасній державі система норм права повинна не тільки відповідати існуючим суспільним відносинам, не тільки бути їх вираженням, але також бути внутрішньо узгодженим виразом, яка не спростовувало б само себе в силу внутрішніх протиріч. Міцний правопорядок в країні буде тільки тоді, коли діючі норми права не суперечать один одному, коли між ними є внутрішня єдність і узгодженість. Єдність і узгодженість правових норм забезпечується на основі загальних правових принципів, на яких базується побудова системи норм права. Її ефективність досягається тоді, коли вона відображає потреби суспільного розвитку і чітко виконує функції і завдання в забезпеченні правового регулювання. «Забезпечення соціальної свободи в рамках громадського порядку, - зазначає Л.С. Явіч, - чи не найсуттєвіша функція права як особливої ??форми діяльності людей та їх взаємовідносин, але реалізацію цієї функції може забезпечувати лише структуроване право, що перетворює його в особливу цілісну соціально-юридичну систему, оснащену складним механізмом правового регулювання »1.

Система норм права має певну будову, підрозділяється на складові її відносно самостійні автономні утворення - галузі права та інститути, що регулюють якісно однорідні групи суспільних відносин. Окремі норми права спільно з іншими однорідними нормами належать тим чи іншим правовим інститутам. Від такої приналежності залежить регулятивна роль норм права, визначається їх соціальне призначення. Правові інститути об'єднуються в підгалузі або в галузі права, які і складають систему норм права даного суспільства.

Можна виділити три спільні позиції в системі класифікації правових норм:

1) поділ системи права кожної країни на публічне і приватне право;

2) підрозділ всіх норм права на норми «матеріального» і процесуального права;

3) підрозділ всієї системи норм права на окремі галузі та інститути права.

1 Явіч Л. С. Соціалізм: право і суспільний прогрес. М., 1990. С. 35.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =

енциклопедія  біфштекс  індичка  мус  наполеон