Головна
загрузка...
Авторське право / Аграрне право / Адвокатура / Адміністративне право / Адміністративний процес / Бюджетна система / Гірське право / Цивільний процес / Цивільне право / Європейське право / Житлове право / Виборче право / Інформаційне право / Виконавче провадження / Історія політичних вчень / Конкурсне право / Конституційне право зарубіжних країн / Конституційне право Росії / Криміналістика / Міжнародне право / Спадкове право / Право власності / Право соціального забезпечення / Право юридичних осіб / Правознавство / Підприємницьке право / Сімейне право / Соціологія права / Судова психіатрія / Судова справа / Митне право / Теорія та історія держави і права / Трудове право / Кримінальне право / Кримінальний процес / Фінансове право / Екологічне право / Ювенальна юстиція / Юридична антропологія / Юридична техніка / Юридична етика
Головна >
Юридичні науки >
Міжнародне право >
« Попередня Наступна »
Ю. М. Колосов, Е. С. Кривчикова. Міжнародне право: підручник / відп. ред. А. Н. Вилегжаніна. - М.: Вища освіта, Юрайт-Іедат. - 1012 с., 2009 - перейти до змісту підручника

11.7. Міжнародне право захисту та заохочення прав людини як галузь міжнародного права

загрузка...

Міжнародне право захисту та заохочення прав людини являє собою одну з галузей сучасного міжнародного права, що складається з принципів і норм, що регулюють міжнародне співробітництво, права та обов'язки суб'єктів міжнародного права в галузі заохочення та захисту прав людини. В основі даної галузі лежить обов'язок держав поважати права та основні свободи всіх осіб незалежно від раси, статі, мови і релігії, а також принцип міжнародного співробітництва держав у заохоченні та розвитку поваги до прав людини. Цей принцип виражає сутність даної галузі права і визначає її характерні особливості.

Іноді в науці міжнародного права дані норми поряд з нормами, мета яких - гуманізація збройних конфліктів, а саме надання додаткових або особливих гарантій захисту прав людини в період збройних конфліктів, відносять до сфери міжнародного гуманітарного права.

Норми, що регулюють правовий статус індивіда, спочатку з'явилися в національних законодавствах Стародавнього Риму, Стародавньої Греції; в Англії в період феодалізму (Велика хартія вольностей 1215, Акт про краще забезпечення свободи підданого і про попередження ув'язнень за морями 1679, Білль про права 1689 р., Акт про подальше обмеження Корони і краще забезпечення прав і вольностей підданого 1701); в США (Декларація незалежності 1776 року, Конституція США 1787 р., Білль про права 1789 г .); у Франції в результаті досягнень Великої французької революції (Декларація прав людини і громадянина 1789 р.). Ідеї ??та принципи, закріплені в даних актах, послужили основою для становлення і розвитку міжнародноправовому норм в області прав людини.

Якщо у вказані вище періоди права людини входили у внутрішню компетенцію кожної держави, то тепер вони є і предметом міжнародного співробітництва.

Міжнародна захист прав людини являє собою здійснення співробітництва держав за двома основними напрямками: по-перше, створення універсальних та регіональних міжнародно-правових норм в області прав людини, по-друге, створення і діяльність спеціальних механізмів контролю за їх дотриманням. Велику роль у координації співробітництва держав в цій галузі відіграють організації системи ООН та регіональні організації, в чию компетенцію повністю або частково входить захист прав людини.

Як і інші галузі міжнародного права, міжнародний захист прав людини починає якісно новий етап розвитку зі створенням ООН, тобто з початком активного універсального співробітництва в даній області. Стаття 1 Статуту ООН встановлює в якості однієї з цілей ООН здійснення міжнародного співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру й у заохоченні та розвитку поваги до прав людини і основних свобод для всіх, незалежно від раси, статі, мови і релігії .

10 грудня 1948 ГА ООН прийняла Загальну декларацію прав людини, яка стала першим в історії міжнародних відно шений документом універсального характеру, який закріпив перелік прав і свобод людини. Щорічно 10 грудня у всьому світі відзначається День прав людини. У преамбулі Загальної декларації прав людини говориться, що визнання людської гідності, рівних і невід'ємних прав є основою свободи, справедливості та загального миру.

Прийняття Міжнародних пактів 1966 року та інших універсальних та регіональних актів у галузі прав людини закріпила принцип поваги прав людини, що став одним з основних принципів міжнародного права. Даний принцип був також закріплений в Декларації принципів Гельсінського Заключного акту 1975

У ході становлення принципу поваги прав людини і закріплення міжнародних стандартів прав людини в міжнародноправовому актах склалася доктринальна класифікація прав людини на окремі категорії або покоління.

До першого покоління відносять громадянські та політичні права, закріплені в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 р. Ці права спочатку були встановлені в нормах національного права, на їх міжнародно-правове закріплення особливий вплив зробила Велика французька революція. Вважається, що права цього покоління (право на життя, свободу, особисту недоторканність, рівність перед законом, свободу пересування) є природними і невідчужуваними, що належать кожній людині від народження; держави зобов'язані дотримуватися ці права незалежно від рівня політичного, економічного та соціального розвитку.

До другого покоління зараховують економічні, соціальні та культурні права, закріплені в Міжнародному пакті

про економічні, соціальні і культурні права 1966 року. Висловлюється точка зору, відповідно до якої дотримання прав даної категорії (права на працю, справедливі і сприятливі умови праці, соціальне забезпечення, відпочинок, освіту) вимагає позитивних дій з боку держави і залежить від відповідних економічних і соціальних умов. Величезне значення на формування цих прав зробила Велика Жовтнева соціалістична революція 1917 р. в Росії та широкомасштабна боротьба робочих рухів в інших країнах. До третього покоління прав відносять колективні права (права солідарності): права народів, права меншин, право на розвиток, міжнародний мир і безпеку, сприятливе навколишнє середовище, право вільно розпоряджатися природними ресурсами та ін Ці права виникли в результаті боротьби національно-визвольних рухів і були закріплені в Деклараціях ГА ООН про надання незалежності колоніальним країнам і народам 1960 р., про право народів на мир 1984 р., про право на розвиток 1986 р., про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних і мовних меншин, про права корінних народів 2007 р., в Африканської хартії прав людини і народів 1981 р., європейських регіональних актах, ряді актів МОП про корінні народи і народи, що ведуть племінний спосіб життя (наприклад, Конвенції МОП про корінні народи і народи, що ведуть племінний спосіб життя , 1989 р.).

ТЕОРІЯ

Слід зазначити, що не всі дослідники підтримують подібну класифікацію прав людини, вважаючи, що всі права неподільні, носієм будь-яких прав завжди є індивід, а поділ носить досить умовний характер, відбиваючи лише історичні особливості створення міжнародно-пра-вових норм даної галузі.

Останнім часом в науці міжнародного права висловлюється точка зору про формування четвертого покоління прав (так звані соматичні права - від грецького soma - тіло), до якого відносять право на клонування, на зміну статі, на аборт та ін

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =