загрузка...

трусы женские купить
Event-менеджмент / Адміністративний менеджмент / Бренд-менеджмент / Інноваційний менеджмент / Інформаційний менеджмент / Контролінг / Лідерство / Менеджмент в галузі / Менеджмент ресторанного та готельного бізнесу / Менеджмент (іспит) / Організаційна поведінка / Організація виробництва / Основи менеджменту / Практика з менеджменту / Виробничий менеджмент / Ризик-менеджмент / Стратегічний менеджмент / Теорія управління / Управління організацією / Управління персоналом / Управління проектами / Управлінські рішення
« Попередня Наступна »

11.2 Поняття ефективності і соціальне управління

Співвіднесення результату з витратами обмежує поняття ефективності, і в цьому своєму економічному значенні воно не може бути поширене на всі види діяльності. Економічне розуміння ефективності, будучи одним з наукових понять, характеризує лише таку діяльність, яка супроводжується економічними відносинами виробництва, розподілу, обміну та споживання. Інші ж відносини і сфери діяльності опиняються за межами економічної ефективності, залишаючись у той же час у сфері повсякденного розуміння ефективності як результативності.

У сучасній науці існують і інші поняття ефективності, причому навіть в економіці нині чітко простежується тенденція «соціалізації» цього поняття, зокрема, розширення його до поняття «соціально-економічна ефективність».

Соціально-економічна ефективність характеризує не тільки розвиток виробництва, а й всебічний розвиток членів суспільства. Розвиток поняття ефективності нині йде шляхом відображення в ньому інших компонентів і характеристик соціальної діяльності, наприклад, різних цілей діяльності. Такий підхід логічно виправданий з точки зору розуміння ефективності. Дійсно, в процесі будь-якої діяльності результати пов'язані не тільки з витратами, але і з цілями, тобто результати є здійсненням певних цілей.

В економічній теорії ефективності в значній мірі абстрагуються від того, що результат є здійсненням соціальних ідей; тут приймається в більшості випадків те, що ефект адекватно об'єктивує мету діяльності. Проте насправді таке допущення нерідко не працює, оскільки цілі або не реалізуються (якщо уявні, ілюзорні), або реалізуються лише частково, в тій чи іншій мірі.

Чи можна вважати діяльність ефективною, якщо результат отримано, витрати мінімальні, але соціальна мета не реалізована? Така діяльність є неефективною.

Тому характеристика ефективності, крім відношення результату до витрат, може включати відносини мети й результату. Цим самим у поняття ефективності вводиться міра здійснення мети. Введення поняття мети розширює поняття ефективності, надає йому інше значення, дозволяє внести в поняття соціальні фактори, що розкривають соціальну природу визначення мети й целеосуществления. У результаті найбільш ефективною слід вважати не просто діяльність, яка дає максимальний результат при мінімальних витратах, а й діяльність, в максимальному ступені що реалізовує мета в отриманому результаті.

У ході здійснення цілей результати (ефекти) бувають позитивними і негативними. Часто вони пов'язані один з одним, а тому завдання підвищення ефективності полягає в усуненні негативних об'єктивацій мети. У цьому і полягає головний резерв підвищення ефективності будь-якої діяльності.

Що стосується ефективності управлінської діяльності, то вона залежить, насамперед, від ступеня целеосуществления, тобто від ставлення мети та результату. З цих позицій найбільш ефективним є не управління, що приводить до максимального результату при мінімальних витратах, а управлінська діяльність, в максимальному ступені що реалізовує поставлену державну, суспільну мету. Подібне «цільове» розуміння ефективності слід вважати одним з основних для процесів управління в соціально орієнтованому суспільстві, за умови ув'язки його із задоволенням інтересів і потреб людей.

Мета не завжди є єдиним вихідним пунктом, який виступає в якості спонукальної сили людської діяльності, в тому числі і управління. У ідеальної мети людської діяльності лише частково відображаються об'єктивні чинники, усвідомлюються потреби, які виступають в якості причини і стимулу діяльності людей.

З усвідомленням суспільних потреб людини багато в чому пов'язана «ступінь раціональності» його діяльності, її результативність: адже, якщо діяльність робиться для задоволення потреб, то її ефективність має вимірюватися і ступенем їх задоволення.

Ступінь відображення потреби в меті впливає на загальну ефективність діяльності, тому найбільш ефективною при інших рівних умовах виявиться діяльність, в якій мета в максимальному ступені відображає як соціальні та інші потреби людини, так і об'єктивні умови суспільства і природи, що визначають можливість досягнення цієї мети. Відомо, що від правильного складання планів, програм, постановки задачі, в яких усвідомлюються потреби та об'єктивні умови, істотно залежить ефективність управлінської діяльності. Тому ставлення мети до потреби є важливою характеристикою ефективності.

Поняття економічної, «цільової» і «потребностной» ефективності можна вважати елементарними поняттями ефективності в тому сенсі, що вони утворюються досить просто і однотипно, а саме: результати співвідносяться або з витратами, або з цілями, або з потребами. Не виключено, що є й інші елементарні поняття ефективності, оскільки поряд з цілями, потребами і витратами існують інші компоненти і характеристики діяльності, які також можна співвіднести з результатами.

Комплексне, інтегральне поняття ефективності виступає як синтез елементарних понять («цільової», «потребностной», «витратною») ефективності. Це поняття ефективності діяльності включає й економічні характеристики (витрати), і соціально-економічні (потреби, цілі, результати).

Що стосується ефективності соціального управління, то вона не може бути зведена лише до економічної ефективності. Очевидно, наприклад, що зниження витрат на утримання управлінського апарату і управлінську техніку має істотне значення, але вимірювати тільки ними ефективність соціального управління було б неправомірно, оскільки для ефективного функціонування систем управління їх не можна надмірно скорочувати і спрощувати заради зниження витрат.

Таким чином, ступінь відповідності управлінських рішень (дій з їх реалізації) базовим інтересам людини, колективу, суспільства є важливим елементом в критеріях ефективності соціального управління.

Людина є і суб'єктом і об'єктом управління, і керуючим і керованим. Природно, що ефективність управління залежить від того, наскільки якісно працює керуючий, наскільки обгрунтовані прийняті ним рішення, наскільки високі його організаторські вміння і ефективний контроль по виконанню рішень. З іншого боку, ефективність в не меншому ступені залежить і від керованого. Від того, наскільки близькі і зрозумілі йому управлінські рішення, форми стимулювання, організації та контролю, наскільки відповідально ставиться він до справи, яку йому доручено.

Керуючі чинники та умови, що впливають на ефективність соціального управління:

- суб'єкт управління,

- об'єкт управління,

- відносини в управлінському процесі,

- ступінь налагодженості зв'язків, взаємодії керуючих і керованих, їх взаємне розуміння,

- прагнення успішно вирішити поставлені перед суспільством завдання,

- засоби управління і його «технології»,

- наукове і технічне оснащення органів і процесів соціального управління, які стають все більш досконалими.

загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  біфштекс  індичка  мус  наполеон