загрузка...

трусы женские купить
Event- менеджмент / Адміністративний менеджмент / Бренд-менеджмент / Інноваційний менеджмент / Інформаційний менеджмент / Контролінг / Лідерство / Менеджмент в галузі / Менеджмент ресторанного та готельного бізнесу / Менеджмент (іспит) / Організаційна поведінка / Організація виробництва / Основи менеджменту / Практика з менеджменту / Виробничий менеджмент / Ризик-менеджмент / Стратегічний менеджмент / Теорія управління / Управління організацією / Управління персоналом / Управління проектами / Управлінські рішення
« Попередня Наступна »

10.2. Класифікація організацій за способом їх об'єднання

Поряд з такими термінами, як «підприємство», «організація», «установа», у колі фахівців з управління часто вживаються і такі терміни, як «компанія»,

«корпорація», «холдинг», «трест», «концерн», «конгломерат», «консорціум», «синдикат». Необхідно зауважити, що терміни «компанія» і «корпорація» мають те ж зміст, що і підприємство за російським законодавством.

Однак законодавство не передбачає деяких форм об'єднання юридиче-ських осіб з метою спільного здійснення комерційної діяльності.

Проведемо класифікацію систем об'єднання фізичних та юридичних осіб, поло-жив в основу вид діяльності об'єднання (комерційний і некомерційний) і поєднання об'єднуються осіб (фізичних і юридичних). Отримані результати наведені в табл. 10.2.

Таблиця 10.2

Об'єднання засновників організацій

Концерн - об'єднання підприємств, що здійснюють спільну діяльність на основі централізації функцій науково-технічного і виробничого розвитку , а також інвестиційної, фінансової та зовнішньоекономічної діяльності з метою знижено-ня витрат. Крім того, в концернах зазвичай присутній координаційний центр.

Концерн має спільні фінансові ресурси для розвитку, єдиний науково-технічний потенціал і стійкі кооперативні зв'язки між вхідними в його склад організаці-ями.

Концерни можуть бути галузевими та міжгалузевими, об'єднують підприємства раз-ної спеціалізації, що знаходяться в стійких кооперативних зв'язках.

Учасниками концерну можуть бути окремі підприємства, компанії, фірми, кото-які об'єднують свої зусилля для вирішення яких-небудь загальних цілей: вирівнювання визна-ділених галузевих сезонних коливань та ризиків, переміщення капіталу з менш перспективних галузей промисловості в більш прогресивні, здійснення капита-ловложений при наявності великих ліквідних коштів, створення «економічної імперії».

Нерідко у промислових і торговельних концернах беруть участь банки. Це робиться для того, щоб тісніше прив'язати підприємства до банків в якості клієнтів.

Партнери, що входять до концерну, формально зберігають свою самостійність, але при цьому піддаються контролю з боку очолює концерн фінансової групи.

Концерн утворюється навколо великої материнської компанії або холдингу, контролі-рующего кілька юридично самостійних компаній [48].

Концерн може бути створений у формі вертикальної інтеграції, диверсифікації чи конгломерації - залежно від процесів, на основі яких відбувається об'єднання окремих учасників [7].

Великі світові концерни, що мають десятки підприємств, філій та представи-нізацією в різних країнах світу, називаються транснаціональними корпораціями (ТНК) [4].

Консорціум (лат. consortium - співучасть) - тимчасове об'єднання (угода) між декількома банками, підприємствами, науковими центрами, державами для спільного проведення великих фінансових операцій з розміщення позик, акцій або для здійснення наукомістких і капіталомістких проектів, у тому числі міжнародних. Консорціум - одна з форм зрощування банківського і промислового капіталу.

Учасники консорціуму зберігають самостійність і можуть входити до складу будь-яких інших добровільних об'єднань. Консорціуми створюють єдині фінансові та матеріальні фонди за рахунок внесків учасників, бюджетних коштів і кредитів банку.

Консорціуми бувають національними і міжнародними.

Дослідницькі консорціуми представляють собою форму співробітництва промис-Шленов та інших організацій, використовувану при проведенні великомасштабних НДДКР [2].

Створення консорціуму дає такі переваги: ??

- можливість проведення робіт, які не можна провести самостійно;

- розподіл витрат і зниження ризику;

- об'єднання з фірмами - учасниками дефіцитних людських і матеріальних ресур-сов для виконання досліджень;

- підвищення технічного рівня та конкурентоспроможності. Найчастіше консорции-уми створюються для розробки родовищ корисних копалин, рідше - в обробляючи-ющей промисловості. При цьому підприємство може брати участь у конкретному консорции-розумі частиною своїх ресурсів, а решта використовувати в інших областях бізнесу.

Конгломерат як об'єднання різнорідних підприємств являє собою орга-ганізаційні форму об'єднання підприємств, яка виникає в результаті злиття різних господарюючих суб'єктів, незалежно від їх горизонтальних або вертикальних зв'язків. Іншими словами, конгломератна диверсифікація передбачає вихід компанії в сфери діяльності, прямо не пов'язані з основною номенклатурою виробниц-ства.

Найважливішими інструментами конгломератной диверсифікації є злиття і поглинання інших компаній. Конгломерати з'явилися в період посилення диверсифікації виробництва в умовах динамічних змін кон'юнктури ринку, попиту і запропонованого-вання.

У 60-70-і рр.. XX в. в США конгломератні злиття становили близько 70% всіх злиттів [2]. Керівництво багатьох фірм досягло успіху на базі будівництва конгломератів. Наприклад, ІТТ з безвісній телефонної компанії перетворилася на широко дифференци-рова конгломерат, до складу якого входять телефонний і космічний зв'язок, споживчі товари, готельна справа, прокат автомобілів і страхування. Прибуток на акцію зросла до 15% річних.

Конгломератів властива децентралізація управління. Проте в даний час поширені конгломерати, мають єдиний фінансовий контроль з боку холдингів.

Картель (франц. cartel від carta - папір, документ) - форма об'єднання, учас-ники якого укладають угоду про поділ ринку, що припускає координацію біз-нес-планів у частині планів продажів. Угоди стосуються монополізації і розділу ринку, обсягів (квот) виробництва та реалізації продукції, умов збуту товарів і найму рабо-чий сили, цін і термінів платежу, раціоналізації виробництва і управління, обміну партне-рами. Останнім часом картельні угоди передбачають патентні угоди, договори про обмін науково-технічною інформацією, ноу-хау і т. п. Ряд країн використовує картель як форму, здатну вивести з кризи якусь галузь. Розрізняють внутріш-ня, експортні, імпортні та міжнародні картелі.

Учасники картелю зберігають виробничу та господарську самостоятель-ність, але порушення угоди веде до штрафів учасників.

Картелі створюються з метою обмеження конкуренції, монополізації виробництва і збуту товару, встановлення на нього єдиної, обов'язкової для всіх учасників угоди, монопольної ціни і одержання більш високої, ніж середня, прибутку.

Корнер - форма корпоративних об'єднань з метою перекидання, акумулювання, використання капіталу для оволодіння ринками якого товару. Сполучений капітал використовується для скупки акцій окремих цікавлять корнер корпорацій з тим, щоб згодом перепродати їх або заволодіти контрольним пакетом акцій.

Синдикат (лат. sindicatus, sindicus - повірений, представник) - об'єднання під-приємств, що випускають однорідну продукцію, з метою організації її колективного збуту через єдину торговельну мережу, а також закупівлі сировини, що в цілому веде до отримання монопольно високого прибутку. Об'єдналися корпорації втрачають свою комерційну самостійність, зберігаючи самостійність юридичну.

Синдикат здійснює загальне планування в частині збуту та маркетингу. При цьому збут продукції всіма учасниками синдикату здійснюється через єдиний орган - збу-товую контору, яка приймає продукцію підприємств за цінами, заздалегідь встановлений-ним синдикатом. Крім того, синдикат може здійснювати закупівлі сировини за монопольно низькими цінами, диктувати ціни на ринку, проводити товарний демпінг [41].

Синдикати зазвичай створюються у формі акціонерних товариств. Поряд з окремими підприємствами учасниками синдикату можуть бути трести і концерни. Синдикати встуила-пают в конкурентну боротьбу з фірмами, що виробляють аналогічну продукцію. Взаємо-моотношенія всередині синдикату теж носять конкурентний характер: різні підрозділи, що входять до синдикат, борються за замовлення і квоти, що нерідко веде до його ослаблення і розпаду.

У сучасних умовах, коли діє система антимонопольних інструментів, синдикат втрачає своє значення, поступаючись місцем більш складним і гнучким формам орга-нізації [2].

Альянс - аналог синдикату у фінансовій (інвестиційній, банківській) області.

В якості ілюстрації можна навести приклад: у 1997 р. чолі авіакомпанії Luftgansa Ю. Веберу прийшла в голову досить ексцентрична ідея: запропонувати своїм конкурентам організувати в галузі єдиний центр планування та управління - таке своє-подібне світове міністерство авіації. З його ініціативи виник перший у світі глобаль-ний альянс - Star Alliance - об'єднав мережі маршрутів Luftgansa, SAS, United Airlines і ін Ідея Вебера була проста: зменшити кількість незалежних гравців у галузі, що природним чином призвело б до збільшення завантаження крісел і оптимізації маршрутів-тов. Реалізація цієї ідеї принесла відчутні результати. Так, завдяки альянсу Luftgansa додатково заробила 275 млн дол, United Airlines - 200 млн дол, a SAS - 59 млн дол

Трест - об'єднання підприємств, в рамках якого учасники, що увійшли до його складу , втрачають свою виробничу і комерційну самостійність, керівництву-ются у своїй діяльності рішеннями керуючого центру.

Підприємці, що входять до трест, стають його акціонерами, при цьому їх під-приємства підпорядковуються єдиному керівництву тресту. Трести створюються з метою потужного входження в ринок. Цілі підприємств, що входять в трест, підпорядковані головній меті новоствореного об'єднання. Краща організаційна форма тресту - комбінат.

Комбінат (лат. combinare - з'єднувати) - об'єднання технологічно пов'язаних між собою підприємств, в якому продукція однієї організації служить сировиною або напівфабрикатом для виробничої діяльності іншої. Ця форма широко вико-ється в харчової, деревообробної промисловості. Наприклад, в молочний комбі-

нат входять не тільки заводи з переробки, а й безпосередньо ферми, що поставляють охолоджене молоко, і магазини з продажу готової продукції.

Союз - це об'єднання за галузевим, територіальним та іншою ознакою з метою забезпечення спільних інтересів учасників у державних, міжнародних та інших орга-нізація.

Асоціація - добровільне об'єднання фізичних та (або) юридичних осіб з метою співпраці, а також представлення і захисту їх загальних майнових інте-сов. Ця форма створюється для обміну інформацією, скорочення витрат на оплату запро-шенних консультантів, лобіювання колективних інтересів підприємців, вошед-ших в об'єднання. Самостійність і незалежність входять в об'єднання членів зберігаються.

Франчайзі - об'єднання, відповідно до якого велика корпорація зобов'язується постачати дрібну компанію своїми товарами, рекламними послугами, технологіями, пре-доставляти послуги в галузі менеджменту, маркетингу з урахуванням місцевих умов або особливостей обслуговується фірми .

Холдинг - корпорація або акціонерна компанія, що володіє контрольними паку-тами акцій однієї або декількох корпорацій, керуюча або контролююча їх діяль-ність і визначальна загальну стратегію розвитку.

Механізм контрольного пакета акцій дає холдингової компанії право голосу, бла-цію чому вона отримує можливість проводити єдину політику і здійснювати єдиний контроль за дотриманням інтересів великих конгломератів (корпорацій, концернів, тре-стів) або прискорювати процес диверсифікації.

Холдинг може контролювати значне число компаній різної галузевої належності, сумарний капітал яких у багато разів перевищує капітал материнської компанії (наприклад, нафтопереробний холдинг). Холдингова форма організації є технічно зручною, оскільки дозволяє керувати групою підприємств, їх про-виробничій політикою, здійснювати контроль над цінами, захищаючи інтереси всієї групи, а не окремого підприємства.

Холдингові компанії широко використовуються в галузях: природних монополій; з високою концентрацією виробництва; із загальною технологічним ланцюжком (наприклад, неф-тедобича, нафтопереробка); пов'язаних з обслуговуванням населення (швейна, авторемонт, автозаправки і пр .). Холдинги можуть створювати фінансово-промислові групи з метою контролю за діяльністю входять до неї структур або зниження небезпеки неконтрольо-руемой скупки акцій комерційними структурами.

 Перевага холдингової компанії полягає в тому, що вона протиставляє кон-куренти свою об'єднаність і консолідацію. Ця найважливіша особливість холдингової компанії є також і суттєвим недоліком для споживачів, оскільки чрез-мірна консолідація виробництва і збуту веде до монополізму виробника з усіма витікаючими звідси наслідками. Позитивні сторони обумовлені наступними можливостями холдингової компанії: використання збільшення розмірів виробництва і збуту; досягнення високої ефективності в міжнародному русі капіталу. Негативні-тільні боку холдингової компанії: прагнення до монополізму і посиленню контролю над підприємствами; штучне підтримання нерентабельних підприємств за рахунок рен-табельних; потреба у великій кількості висококваліфікованих менеджерів. 

 Існують два типи холдингових компаній - чисті і змішані. Чисті - це неторгові компанії, які відповідно до свого статуту не мають права здійснювати торго-ші операції чи інший бізнес, володіють тільки капіталом. У Росії вони називаються фінан-совимі холдинговими компаніями. Їх функція полягає в тому, щоб мати акції, керувати діями і перерозподіляти дивіденди дочірніх компаній. 

  Змішані холдингові компанії, крім володіння контрольними пакетами акцій і права керувати іншими компаніями, активно займаються торгівлею бізнесом і мають у своєму балансовому звіті разом з акціями дочірніх підприємств активи у вигляді рухомого і нерухомого майна. 

 Найбільш примітні риси сучасних форм організації бізнесу - створення і функціонування груп компаній, що мають певну внутрішню структуру. 

 З одного боку, вимогою часу стає оперативна активність, пов'язана з ринком (маркетингова політика, стратегія і т. д.), з фінансовою самостійністю, з іншого - все ж таки потрібна єдиний центр, який здійснює загальне керівництво. Світовий досвід підказує, що такою структурою може бути холдинг. 

 В даний час холдинги функціонують на Заході практично у всіх важливішого-ших галузях господарства: у банківській справі, фінансовій сфері, торгівлі, промисловості, на транспорті і т. д. Це не випадково, бо практикою доведено, що холдингова форма орга-нізації фінансового капіталу найбільш життєздатна, рухома і ефективна. 

 Холдинг, як уже згадувалося, являє собою особливий вид компанії, яка створюється для володіння контрольними пакетами акцій інших компаній з метою контролю та управління їх діяльністю. Класична холдингова компанія, як правило, складається з головної (материнської), дочірніх і онучатих фірм. Дочірні компанії володіють стату-сом самостійної юридичної особи і організовані за типом товариств з обмеженою відповідальністю, тобто у разі їх банкрутства або неплатоспроможності вони відповідають за своїми зобов'язаннями тільки майном своєї компанії. Нерідко дочірні компанії є власниками контрольних пакетів акцій підпорядкованих їм онучатих підрозділі-ний. 

 Відповідно до закону дочірньою компанією є акціонерне товариство, в кото-ром придбано понад 50% акцій. Її взаємини з материнською фірмою будуються на підставі спеціальних положень статуту, а також чинного законодавства. Дочкою-няя компанія є самостійною господарюючою одиницею, що має статут, розрахунок-ний та поточний рахунки та інші ознаки юридичної особи. 

 Для контролю над дочірньою компанією, який дає формальне право інтегрувати в загальну систему фірмового управління, участь холдингу в капіталі дочірньої компанії може бути значно менше 100%. Повний контроль має місце при володінні пакетом акцій у 75%: можливий контроль вирішення питань, потребують не простого, а квалифици-рованного більшості голосів. 

 Холдингові компанії можуть бути створені в результаті: 

 - перетворення великих підприємств з виділенням з їх складу підрозділів як юридично самостійних (дочірніх) підприємств; 

 - об'єднання пакетів акцій юридично самостійних підприємств; 

 - установи нових акціонерних товариств. 

 При формуванні холдингів принципове значення має питання про розмежувати-ванні функцій між головною і дочірніми компаніями.

 Холдингова компанія зазвичай виконує наступні функції: 

 - визначає стратегічний розвиток групи в цілому та її окремих компаній; 

 - контролює фінансові результати роботи дочірніх компаній і всієї групи в цілому, становить консолідований баланс групи компаній; 

 - централізує капіталовкладення і направляє їх на розвиток найбільш перспектив-них і прибуткових напрямків бізнесу; 

 - підбирає і розставляє керівні кадри групи. 

 - здійснює координаційні та комунікаційні зв'язки між учасниками холдингів; 

  - здійснює аудиторську діяльність. 

 Основними перевагами функціонування холдингових структур є: 

 - можливість створення замкнутих технологічних ланцюжків від видобутку сировини до випуску готової продукції і доведення її до споживача; 

 - більш гнучке реагування на коливання кон'юнктури; 

 - економія на торгових, маркетингових та інших послугах; 

 - використання переваг диверсифікації виробництва; 

 - єдина податкова та фінансово-кредитна політика; 

 - можливості варіювати фінансовими та інвестиційними ресурсами; 

 - полегшення фіскального тягаря. 

 За структурою контрольного пакета розрізняють три види холдингів: портфельний (вла-деет тільки контрольним пакетом інших підприємств), інвестиційний (володіє і упра-вляет портфелем акцій інших підприємств), портфельно-інвестиційний (представляє собою поєднання першого і другого видів). 

 Портфельний холдинг не проводить будь-яких заходів з управління Портф-лем цінних паперів підприємств, що входять до холдингової компанії. Інвестиційний хол-динг розширює свою діяльність впровадженням різного роду дій з управління портфелем цінних паперів підприємств холдингу, він може здійснювати інвестиційну діяльність, у тому числі продавати і купувати будь-які цінні папери, включаючи акції. 

 За характером діяльності холдингові компанії можуть підрозділятися на так званих чисті холдинги, тобто компанії, що займаються виключно контрольно-упра-вленческой діяльністю, і змішані, у віданні яких, крім функцій контролю та управління, знаходяться також питання здійснення підприємницької діяльності. 

 Фінансово-промислова група (ФПГ), промислова (комерційна, фінан-вая, консалтингова) група - об'єднання підприємств, які проводять скоординовану промислову, комерційну, фінансову або консалтингову політику. Підприємства зазвичай ведуть загальний облік і управляють загальними фінансами. Іноді члени групи обмени-вають акціями один одного або створюють спільні підприємства. Варіантом промисло-вої групи є мережева організація [20]. 

 Мережева організація - організація, де частина істотних для бізнесу функцій (насамперед виробництво) передана на контрактній основі стороннім підрядникам. У мережевих організаціях на перший план виходять інформаційні коопераційні зв'язки, а звичайна виробнича інтеграція доповнює її. 

 Об'єднання незалежних підприємств (підприємців) створюються тоді, коли є кілька (багато) підприємств одного профілю, що мають і усвідомлюють загальні інте-реси і (або) мета і які не є прямими конкурентами. Відносини між членами об'єднання та об'єднанням чисто договірні, вступити в об'єднання і вийти з нього можна в будь-який момент без згоди інших його членів; члени об'єднання не втрачають своєї самостійності і прав юридичної особи. 

 В іншому випадку (об'єднання частково залежних підприємств) члени об'єднання залежать один від одного, координують всю діяльність або її частина, обмінюються акці-ями, але при цьому права в галузі управління нікому не передаються. Структура і тут симетрична. До таких об'єднань належать синдикат та промислова (комерційна, фінансова, консалтингова) група. 

 Актуальність формування ФПГ зумовлюють такі передумови: 

 - необхідність з'єднання процесів приватизації і структурної перебудови про-мисловості; 

 - гостра потреба у створенні нової системи інвестування промисловості, у формуванні інтегрованих структур, здатних до саморозвитку в умовах ринку; 

  - зростання кількості комерційних банків і торговельних фірм, що є потенциаль-ними інвесторами промисловості, а також збільшення їх фінансових активів; 

 - наявність серйозного структурного та фінансово-інвестиційної кризи в промис-ньої; 

 - необхідність зміцнення та оновлення сформованих технологічних ланцюжків і створення нових коопераційних зв'язків у виробництві конкурентоспроможної продукції; 

 - складність і брак досвіду самостійного виходу вітчизняних товаропро-изводителей на зовнішній ринок; 

 - втрата значної частки внутрішнього ринку Росії через появу на ньому великих закордонних компаній. Фінансово-промислові групи, що охоплюють промислові підприємства, дослідні організації, торгові фірми, банки, страхові компа-нії, пенсійні та інвестиційні фонди, є основою економіки провідних інду-стріальних країн і світового господарства в цілому. Це диктується прагненням забезпечити найвищу економічну ефективність при поєднанні переваг концентрації матеріальних і нематеріальних ресурсів з достоїнствами децентралізації управління і відповідальності. 

 На підставі світового досвіду можна виділити загальні закономірності, характерні для ФПГ. До них відносяться: 

 - широкий розвиток трастових відносин всередині групи; 

 - цілеспрямована концентрація власності, в тому числі через перехресне вла-дення акціями; 

 - довгострокові перспективи інвестицій і власності на базі високого рівня експертизи проектів; 

 - високий ступінь управлінської автономії та межфирменной конкуренції членів групи при реалізації проектів усередині групи; 

 - селективне втручання головних акціонерів (як правило, при появі круп-них проблем); 

 - спільна організація маркетингу продукції в умовах жорсткого змагаючись-ства вертикально інтегрованих груп. Фінансово-промислова група - це сукупність-ність юридичних осіб, що діють як основне і дочірні товариства, повністю або частково об'єднали свої матеріальні і нематеріальні активи на основі договору про створення ФПГ з метою технологічної або економічної інтеграції для реалізації інвестиційних та інших проектів і програм [66 ]. 

 До складу ФПГ можуть входити комерційні і некомерційні організації, у тому числі й іноземні, за винятком суспільних і релігійних організацій (об'єднань). Крім них до їх складу можуть входити інвестиційні інститути, недержавними-ні пенсійні фонди, страхові організації, участь яких обумовлено їх роллю в забезпеченні інвестиційного процесу у ФПГ. 

 Але визначальною умовою створення ФПГ є об'єднання промислового і банківського капіталів. Таке об'єднання господарських суб'єктів дозволяє вирішувати сле-дмуть завдання: 

 1) підвищення конкурентоспроможності та ефективності виробництва; 

 2) створення раціональних виробничих і коопераційних зв'язків; 

 3) збільшення експортного потенціалу; 

 4) прискорення науково-технічного прогресу за рахунок консолідації корпоративних зусиль і об'єднання всієї ресурсної бази. 

 Серед учасників ФПГ обов'язкова наявність організацій, що діють у сфері про-виробництва товарів і послуг, а також банків та інших кредитних організацій. Участь більше ніж в одній ФПГ не допускається. 

  Учасники ФПГ (юридичні особи) засновують центральну компанію ФПГ, кото-раю є юридичною особою і (стосовно створив ФПГ учасникам) основ-ним суспільством, уповноваженим в силу закону або договору на ведення справ ФПГ. Центральна компанія ФПГ, діюча на підставі Федерального закону «Про фінан-сово-промислових групах», як правило, є інвестиційним інститутом, проте Законом допускається створення центральної компанії ФПГ у формі господарського загально-ства, а також асоціації, спілки [7]. 

 Вищим органом управління ФПГ є рада керуючих ФПГ, що включає представників усіх її учасників, компетенція кожного з яких встановлюється дого-злодієм про створення ФПГ. Контроль за діяльністю ФПГ здійснює повноважний дер-дарчий орган. Річний звіт про діяльність ФПГ публікується. 

 Група юридичних осіб може бути визнана ФПГ при наявності двох обов'язкових умов: 

 1) рішення державного органу про її державну реєстрацію; 

 2) знаходження у складі групи організацій, що діють у сфері виробництва товарів і послуг, а також банків чи інших кредитних організацій. 

 Формування ФПГ має свої переваги: 

 - зниження ймовірності банкрутства та підвищення стійкості підприємств, фінан-сово-кредитних та інших установ до впливів економічного і політичного характеру за рахунок об'єднання капіталу; 

 - можливість створення потужної матеріально-фінансової та наукової бази, достатній-ної не тільки для виживання підприємств, організацій і фінансових інститутів в умо-вах кризи, а й для подальшого їх розвитку і вдосконалення; 

 - розширення можливості виробництва високоякісної та конкурентоспроможної на світовому ринку продукції та її реалізації, кооперації між підприємствами всередині Росії і в країнах СНД, розвитку соціальної сфери; 

 - перерозподіл управлінських функцій держави за рахунок передачі частини пів-жень міністерств і відомств керівним органам ФПГ; 

 - стабілізація процесів оподаткування та ціноутворення, зниження інфляції; 

 - можливість протидії некерованому проникненню великих закордон-них монополій в економіку Росії і в оборонний комплекс шляхом створення Високоефект-тивной імпортозамінної продукції; 

 - концентрація на міжгалузевій основі дієвої конкуренції між неяк-кими ФПГ за державні замовлення; 

 - диверсифікація підприємств і організація оборонного комплексу, інтеграція їх у ФПГ, що частково знімає проблеми соціальної напруженості і структурної безра-ботіци. Основна мета ФПГ в Росії - подолання кризи і стагнації виробництва, створення умов для підвищення ефективності функціонування підприємств. 

 У Росії створена законодавча база для формування ФПГ, але в постійно мене-ющихся економічних умовах її необхідно постійно вдосконалювати. 

 Організаційно-правові форми ФПГ і склад учасників можуть бути різними в залежності від етапів повного циклу відтворення, фінансового та науково-виробничого потенціалу підприємств, положення на ринку. Підприємства - учасники ФПГ об'єднуються навколо комерційного банку, промислового підприємства. Однак на уча-стіе у ФПГ є певні обмеження [27]: 

 - дочірні господарські товариства і підприємства можуть входити до складу ФПГ тільки разом зі своїм основним суспільством, а дочірні унітарні підприємства - з унітарним підприємством-засновником; 

  - державні та муніципальні унітарні підприємства можуть бути учасниками 

 ФПГ в порядку і на умовах, що визначаються власником майна; 

 - участь більш ніж в одній ФПГ не допускається; 

 - не допускається участь у ФПГ громадських і релігійних організацій (об'єднань). 

 ФПГ класифікуються [48]: 

 - за галузевою належністю - галузеві, міжгалузеві; 

 - за масштабами діяльності - регіональні, національні, міжнародні; 

 - за ступенем диверсифікації - моно-і багатопрофільні; 

 - за формами виробничої інтеграції - горизонтальні, вертикальні, конгло-Мерате. 

 Вертикальні ФПГ представляють собою об'єднання під єдиним контролем під-приємств, що здійснюють різні стадії виробництва того чи іншого товару, тобто функци-ОНДР за принципом замкнутої технологічного ланцюжка. Замкнута технологічний ланцюжок увазі повний цикл - від видобутку сировини до випуску готової продукції і доведення її до споживача через власну транспортну і збутову мережу. 

 Горизонтальні ФПГ - це об'єднання під єдиним контролем двох і більше підпри-ємств, які мають повним технологічним циклом одночасно в декількох отрас-лях. Горизонтальні ФПГ виникли у відповідь на стрімкий розвиток нових галузей про-виробництва, як спроба зміцнити свої позиції на ринку за допомогою впровадження в нові сфери діяльності і включення сучасних видів виробництв до складу вже сформиро-вавшихся ФПГ. 

 Під впливом процесів диверсифікації формуються конгло-мератівние ФПГ, які утворюються за допомогою об'єднання різних підприємств, що знаходяться на різних стадіях виробництва, що функціонують у різних галузях і не пов'язаних між собою. Такі об'єднання орієнтовані на розвиток і максимізацію прибутків. При цьому відбувається об'єднання цілої мережі різнорідних підприємств, які не мають цільового та технологічної єдності, фінансового контролю з боку керуючої компанії. Конгломерати відрізняються значною децентралізацією управління, причому головними засобами управління в них є економічні та фінансові важелі, методи непрямого регулювання діяльності підрозділів. Завдяки диверсифікує-ванной структурі, що зменшує ризик збитків від циклічних, кон'юнктурних і структурних коливань, конгломерати більш стійкі до конкуренції. 

 Таким чином, головні відмінності між ФПГ і холдинговою компанією (в рамках російського законодавства) полягають у наступному. По-перше, ФПГ може не володіти контрольними пакетами акцій учасників групи. По-друге, в холдингах не обов'язково наявність кредитно-фінансових організацій. 

 Класифікація ФПГ, як правило, здійснюється за такими характеристиками, як: спосіб формування, тип організаційної будови, форма власності, спосіб внутрішньогрупового управління, межі здійснення діяльності. Класифікація ФПГ наведена на рис. 10.3 [38]. 

 Кейрецу - об'єднання фірм в стійкі промишленнофі-нансових групи, характерні для Японії [2]. Об'єднавшись у кейрецу, кілька десятків разнопрофіль-них фірм утворюють універсальний багатогалузевий концерн. З 100 найбільших промис-Шленов фірм Японії 70 є членами тієї чи іншої кейрецу. 

 Незважаючи на те що буквальний переклад цього слова з японської означає «обяеднання без керівника», кейрецу - це секретна зброя японської промисловості, означаючи-ющее об'єднання великої кількості фірм навколо торгових компаній і / або банків [63]. Кей- 

  рецу характеризується хитромудрою системою перехресного володіння акціями, коли банк володіє акціями всіх комерційних компаній, а останні володіють акціями один одного. 

 Кейрецу об'єднані на основі загальної лояльності, взаємодії та взаємного допол-нения. Його члени діють спільно, допомагаючи один одному збільшити частку ринку, особливо компаніям, що діють «на передовій», тобто конкуруючим на світових ринках. Вони допомагають один одному набувати дешеву сировину, діляться технологією, підвищують стан-дарт якості, обмінюються інформацією про ринок і надають одна одній фінансову підтримку. 

 Рис. 10.3. Класифікація фінансово-промислових груп 

 Кейрецу являють собою сучасні об'єднання, але в той же час зберегли багато рис дзайбацу8. 

 Заборона на холдинги, чинний до теперішнього часу в Японії, призвів до того, що 

 кожна з компаній, що входять до групи, володіє невеликим (у кілька відсотків) паку-том акцій багатьох з партнерів групи, однак разом узяті учасники групи володіють достатнім пакетом акцій якої-небудь компанії і можуть впливати на її дії. Тому що проводяться регулярно наради президентів компаній, що утворюють кейрецу, фактично являють собою збори найбільших акціонерів цих компаній. Таке відносно м'яке управління справами дозволяє їм, з одного боку, користуватися перевагами об'єднання, а з іншого - не позбавляє самостійності. 

 Для кейрецу характерно: 

 - наявність власної системи фінансових установ; 

 - взаємне володіння акціями; 

 - об'єднання фірм усередині групи для реалізації великих або перспективних про-ектов; 

 - наявність зобов'язань про взаємні поставки всередині групи; 

 - організація загальної універсальної торгової фірми; 

 - наявність системи регулярних нарад керівників фірм, що входять в кейрецу; 

 - взаємний обмін співробітниками, у тому числі керівниками різного рівня [2]. 

 У кейрецу холдинг замінений радою президентів компаній-учасниць, який і здійсню-ється контроль і координацію допомогою володіння частиною акцій. 

 8 Дзайбацу - корпорації, що знаходилися в сімейному володінні в Японії (1868-1947). 

загрузка...
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  біфштекс  індичка  мус  наполеон